LITMIR.BIZ

Скачать книгу

виделкою. – Нісенітниця і бездум’я. Що таке – поділяють ідеї чи не поділяють? Для того щоб поділяти мої ідеї, треба мати мізки трохи більші за курячі. У заглотників мізки запльовані ідеологією, а у плюралістів ніяких мізків взагалі немає. І ті й інші не розуміють, що я кажу істину і лише істину і що бачу на багато десятиліть вперед. Ось візьміть, наприклад, його. – Симич тицьнув в мене пальцем. – Він також вважається начебто письменником. Але він нічого далі сьогоднішнього дня не бачить. І він замість того, щоб сидіти і працювати, їде кудись туди, в так зване майбутнє. Хоче дізнатися, що там відбудеться через шістдесят років. Я й так знаю, що там буде.

      – Дуже цікаво! – вигукнув Джон. – Дуже цікаво. І що саме там буде?

      Симич спохмурнів, відсунув миску й струсив із бороди крихти.

      – Якщо світ не дійде до того, що я кажу, – сказав він, дивлячись просто в камеру, – нічого доброго там не буде. Ні там, ні деінде. Заглотники зжеруть весь світ і самих себе. Усе захоплять китайці.

      – А якщо світ вас все-таки послухається?

      – О, тоді, – пожвавішав і всупереч своїм принципам заусміхався Симич, – тоді все буде добре. Тоді розпочнеться загальне видужання, і розпочнеться перш за все в Росії.

      – Якою ви бачите Росію майбутнього? Чи сподіваєтесь ви, що там візьме гору демократична форма правління?

      – Ні в якому разі! – гаряче запротестував Симич. – Ваша розхвалена демократія нам, росіянам, не личить. Стан, коли кожен дурень може висловлювати свою думку і вказувати владі, що вона мусить чи не мусить робити, нам не підходить. Нам потрібен один правитель, який користується безумовним авторитетом і точно знає, куди йти і навіщо.

      – А ви гадаєте, такі правителі бувають?

      – Може, й не бувають, але можуть бути, – сказав Симич багатозначно й перезирнувся з Жанетою.

      – Я жахливо вибачаюсь, – сказав Джон, подумавши. – Ви маєте на увазі когось конкретного чи це лише теорія?

      – Ах, чорт! – раптом запалився Симич. Він ляснув себе по коліну, встав і нервово заходив по кімнаті. – От бачите, якщо я вам скажу те, що я думаю, то відразу зчиниться жахливе виття, плюралісти усього світу на мене накинуться, як собаки. Скажуть: Карнавалов хоче стати царем. А я бути царем не хочу. Я художник. Я мислю художньо. Я мислю образами. Я беру образ, обдумую його й кладу на папір. Зрозуміло?

      – О, так, – невпевнено сказав Джон. – Загалом, зрозуміло.

      – Ну так от. Я царем бути не хочу. Я ще не всі свої художні завдання виконав. Але іноді історичні обставини складаються так, що людина змушена взяти на себе місію, яку їй Господь визначає. Якщо іншої такої людини не знаходиться у світі, то вона мусить взяти це на себе.

      – Якби вам випала така місія, ви не відмовилися б?

      – Я відмовився б, якби була бодай одна людина, якій можна було б довірити. Але нікого навколо немає. Навколо одна дрібнота. І лише тому, якщо Господь запрагне написати сторінку історії цією рукою, – Симич підніс руку з виделкою, – тоді що ж…

      Симич не договорив,

Скачать книгу