LITMIR.BIZ

      Колись уся домашня робота була за звичайні буденні обов’язки, до яких звик і виконував залюбки. Він устигав у школі добре вчитися, у городі лад наводити, корову пасти, ще й матері допомагав буряки обробляти, а в осінню пору – копати, зносити на купи й чистити. Робив ще багато чого з малих своїх літ: і воду носив, і дрова рубав, і вишні та черешні рвав, і яблука збирав, і бур’яни косив. Але вся та робота не відбирала в нього бажання вчитися й не заважала йому. І школу закінчив із золотою медаллю, і в медінститут вступив відразу…

      Навчання захопило його у свій вир. Йому справді було цікаво вбирати незвідане у свій мозок, відкривати перед собою нові обшири. А оскільки, відколи себе пам’ятав, був доскіпливий і наполегливий, мав здорові амбіції, то й наука давалася легко, і успіхи були найвищі. Для нього принциповим було оте «відмінно».

      Усміхнувся сам собі, згадавши ті юнацькі принципи. Проте це вже в минулому. Було й відбулося, але ж не минуло марно, а залишилося донині в новій якості.

      Справді, ніщо в житті не проминає безслідно, не буває даремним. Усе, що набуте, має свою ціну, а вона – у доцільності того, що робиш сьогодні. І важливе тут не просто виконання функціональних обов’язків, а високий результат. Усе залежить не тільки від набутого досвіду, практичних навичок, а й від рівня тих знань, які увібрав колись і які донині не дають тобі заспокоїтися, а спонукають до нових пошуків.

      Усе, що було, не зникає в перейденому часі. Воно – з тобою, у твоїх думках, у твоїх діях.