Таргани - Ю Несбьо Інспектор Харрі Холе

Скачать книгу

Не знаю, чи є в нього вдома програвач, але мені здається, він зібрав усі можливі диски з музикою Гріга. Дуже приємний літній таєць. – Вона нахилила голову набік й усміхнулася.

      Харрі запитав, чи не знає вона, де можна зустрітися з Хільде Мольнес.

      – Вона в себе вдома. Боюся, у жахливому стані. Я хотіла б порадити вам почекати трохи, перш ніж говорити з нею.

      – Дякую за пораду, фрекен Віг, але ми не можемо дозволити собі таку розкіш, як час. Не могли б ви подзвонити їй і повідомити про мій візит?

      – Так, розумію. Вибачте.

      Він повернувся до неї:

      – Звідки ви родом, фрекен Віг?

      Тоньє Віг здивовано подивилася на нього. А потім невимушено розсміялася, та сміх її звучав трохи напружено.

      – Це що, допит, інспекторе?

      Харрі не відповів.

      – Якщо це так важливо, то я виросла у Фредрікстаді.

      – Я так і подумав, коли вас почув, – сказав він, підморгнувши.

      Витончена тайка в холі сиділа на стільці закинувши голову, і впорскувала собі в чарівний носик якийсь спрей. Харрі делікатно кашлянув, вона здригнулася й зніяковіло усміхнулася, з очима, повними сліз.

      – Вибачте, але в Бангкоку дуже брудне повітря, – сказала вона.

      – Я це помітив. Чи не дасте мені номер водія?

      Вона похитала головою й промовила, долаючи нежить:

      – У нього немає телефону.

      – Гаразд. А помешкання в нього є?

      Його жарт їй явно не сподобався. Написавши на папірці адресу водія, вона подарувала йому на прощання ледь помітну усмішку.

      Розділ 11

      Слуга вже стояв у дверях, коли Харрі йшов по алеї, прямуючи до резиденції посла. Він провів Харрі через дві великі кімнати, вишукано обставлені меблями з очерету й тику, і вивів через терасу в сад, облаштований за будинком. Орхідеї квітнули жовтим і синім, а в затінку від великих розлогих верб пурхали метелики, немов вирізані з кольорового паперу. Біля басейну у формі піскового годинника вони знайшли дружину посла, Хільде Мольнес. Вона сиділа в плетеному кріслі, одягнена в рожевий халат, перед нею на столику стояв такий само рожевий коктейль, і її сонцезахисні окуляри закривали півобличчя.

      – Імовірно, це ви – інспектор Холе, – проговорила вона із твердим «р», що видавало в ній уродженку району Суннмьоре. – Тоньє подзвонила мені й повідомила, що ви їдете до мене. Хочете що-небудь випити, інспекторе?

      – Ні, дякую.

      – Дарма. Зауважте, у таку спеку варто пити. Згадайте про баланс рідини в організмі, навіть якщо вам не хочеться пити. Тут занадто швидко відбувається зневодення.

      Вона зняла сонцезахисні окуляри; очі в неї, як Харрі й припустив, побачивши її чорне як воронове крило волосся і смагляву шкіру, виявилися карі. Живі, але почервонілі. Горює або напилася зранку, подумав Харрі. Або й те й інше.

      Він прикинув, що їй можна дати сорок із гаком, але виглядала вона неперевершено. Трохи поблякла красуня середнього віку, з верхівки середнього класу. Здається, він бачив її раніше.

      Харрі сів в інше плетене крісло, що негайно прогнулося, облягаючи

Скачать книгу