Спаситель - Ю Несбьо Інспектор Харрі Холе

Скачать книгу

але водночас млів зо страху.

      Мобільник заворушився.

      – Чи щось трапилось?

      – Ні, ні, даруй… я зараз повернуся.

      У туалеті він добув з кишені телефон, глянув на дисплей. Зітхнувши, натиснув «Прийняти».

      – Привіт, любий, як ся маєш?

      Голос у неї ласкавий, веселий, ніби вона щойно почула щось кумедне, щось, що викликало у неї згадку про нього, цілком імпульсивно. Але мобільник показував шість пропущених дзвінків.

      – Привіт, Рагнхільд.

      – Дивний такий відголосок, чи ти…

      – Стою у туалеті у ресторані. Ми з Теа вечеряємо. Побалакаймо іншим разом.

      – Коли?

      – Та… іншим разом.

      Тиша.

      – О, звісно.

      – Я мав зателефонувати, Рагнхільд. Я маю дещо тобі розповісти. Певна річ, ти здогадуєшся, що саме. – Юн зітхнув. – Ти і я, ми не можемо…

      – Юне, я до пуття не розберу, що ти кажеш.

      Юн сумнівався, що вона каже правду.

      – Може, я зазирну до тебе завтра увечері, – мовила Рагнхільд. – І ти все поясниш.

      – Завтра увечері я буду не сам. І решту вечорів також…

      – Тоді зустрінемося у «Гранді», пообідаємо. Я у смс напишу номер кімнати…

      – Рагнхільд, я не…

      – Не дочуваю. Перетелефонуй мені завтра, Юне. Хоч я матиму зустрічі протягом усього дня. Я сама тобі зателефоную. Не вимикай телефону. Бажаю тобі гарно розважитися, любий.

      – Рагнхільд?

      Юн глянув на дисплей. Роз’єдналася. Можна вийти надвір й перетелефонувати. Порозумітися з нею, врешті-решт. Просто зараз, якщо вже почав. Це єдине слушне рішення. Й розумне. Розрубати вузол, щоб не заважав.

      Вони стояли один проти одного, але чоловік з Армії спасіння наче не зауважував його. Він дихав спокійно, палець поволі тиснув на курок, придушуючи його. Потім їхні погляди перестрілися. І йому спало на думку, що солдат не виказав ані подиву, ані шоку, ані переляку. Навпаки, його обличчя ніби посвітліло, ніби він побачив пістолет у відповідь на свої думки. Прогримів постріл.

      Якби він злився з барабанними дрібушками, вони б, певно, цілком заглушили його, але зараз кілька чоловік обернулися й глянули на чоловіка у штормівці. На пістолет й на солдата з Армії спасіння, у якого просто під козирком форменого кашкета з’явився отвір і він упав навзнак, викинувши руки уперед, немов лялька.

      Харрі здригнувся у кріслі. Треба ж таке, задрімав. У кімнаті панувала тиша. Що ж розбудило його? Він прислухався, але чув лише рівне, тихе, заспокійливе гудіння міста. Хоч ні, додавався ще якийсь звук. Він напружив слух. І дійсно. Звук заледве можна розібрати, але коли Харрі збагнув, що це, він пролунав чіткіше. Тихе цокання.

      Сидячи у кріслі, Харрі заплющився.

      Раптом у ньому закипіла лють, він скочив на ноги, пішов у спальню, відкрив шухлядку у нічному столику, схопив подарований Мьоллером годинник й, розчинивши вікно, не вагаючись, замахнувшись, жбурнув його за вікно. Почув, як він ляснув об стіну сусіднього будинку, а потім впав на обледенілий асфальт. Він зачинив вікно,

Скачать книгу