ТОП просматриваемых книг сайта:
Мільйон на трьох. Сергій Радкевич
Читать онлайн.Название Мільйон на трьох
Год выпуска 2015
isbn
Автор произведения Сергій Радкевич
Жанр Современная зарубежная литература
Издательство Стрельбицький Дмитрий Майєвич
Однак Лесик почав дивувати:
– Я завтра не можу. Давай сьогодні.
Гарник запідозрив щось неладне, але погодився – сьогодні так сьогодні. Забили стрілку біля «Овочевого». Степан зателефонував до Каратаєва, попросив щоб той теж підкотився. А потім Гарник прихопив з собою деякі свої заготовки – записи та креслення, що стосувалися майбутнього пограбування, і рушив на місце зустрічі.
Цікаво, що першим на здибанку прийшов той, кого запросили останнім. Каратаєв стояв біля сходів магазину і травив свої легені цигаркою. Гарник був другим.
– Щось підозріло швидко зламався наш Лесик. – Вадим хитрувато примружив свої очі, звертаючись до ініціатора майбутнього пограбування. – Напевно не допомогла йому твоя стрілялка у розмові з Сєдаковим.
– Напевно. – Гарник знизав плечима. Він хотів іще кілька слів додати, але у цю мить з-за рогу будинку з’явилася постать Лесика.
Власне, поява компаньйона не мала б бути перешкодою для продовження розмови, але помітивши розбите обличчя у товариша, обоє враз замовкли, використовуючи мовчанку для того, щоб оцінити серйозність його ушкоджень.
– Чого витріщилися? – першим озвався Лесик, який цього вечора був ображеним на весь світ. – Не впізнаєте, чи що?
– Авжеж, загримувався як у театрі. – зіронізував Каратаєв.
– Я так розумію, що це Сєдаков навів таку красу на твоєму обличчі? – співчутливо допитувався Гарник.
– А яка вам різниця? Давайте краще перейдемо до суті справи.
– О, друже! – повільно протягнув Каратаєв. – Так ти не тільки загримувався, а ще й сьогодні до стоматолога ходив?
Під час розмови, коли Лесик почав відкривати рота, Вадим помітив, що у хлопця у деяких місцях відсутні передні зуби.
– Ви тут прийшли наді мною знущатися чи що? – огризнувся Петро. – Я прийняв вашу пропозицію і готовий взятися за справу. Якщо ж ні, тоді розвертаюся і йду додому.
– Спокійніше. Не гарячкуй. – Степан намагався втихомирити невдаху. – Давай відійдемо у сторону.
Біля магазину було не надто зручне місце для розмови. Постійно то хтось йшов за покупками, то уже повертався з ними.
– Давайте взагалі десь підемо присядемо. – Лесик хотів якнайшвидше зістрибнути з теми своїх неприємностей. – Інкасатори, це ж вам не в колгоспі конюшину красти. Справа серйозна.
– Зараз присядемо. – пообіцяв Гарник. – Але спочатку стрілялку поверни.
Петро здригнувся так, ніби через його тіло 220 вольт пропустили.
– Ти ж мені дав її на два дні.
– Я тобі дав її на час твоїх роздумів. – уточнив Степан. – Але це не питання. Треба – тримай, захищайся. Тільки покажи мені пістолет.
– А тобі навіщо?
– Хочу бути впевненим, що з ним все гаразд.
– Я залишив його вдома.
– Ха-ха-ха! Вадиме, ти чуєш. –