Скачать книгу

Сєдакова це радувало. Він давно мріяв бути схожим на справжнього бізнесмена і навіть для цього уже купив собі галстук. Тепер діло залишилось лише за хорошим чорним костюмом. Але це діло завжди відкладалося у довгий ящик.

      Наразі ж Олексій, як ходив у потертих джинсах десять років тому, так і продовжував у них ходити. Одна відмінність тільки в тому, що раніше він гульбанив у чужих барах, а тепер – завжди у своєму.

      Як Гарник, так і Каратаєв про грізного Сєдакова чули лише з розповідей не фартового товариша. В обличчя вони цього афериста не знали. А значить для того, щоб поспілкуватися з ним – без сторонньої допомоги не обійтися ніяк.

      Для початку хлопці присіли за вільний столик. Не встигли як слід розміститися, як над їхніми головами уже стояла пишногруда офіціантка. Великими розпусними голубими очима вона дивилася на них. Мабуть, вивчала матеріальну спроможність нових клієнтів. Хлопці замовили по бокалу пива. Коли дівчина, похитуючи своїми широкими стегнами, принесла замовлення, Гарник для початку підморгнув їй, а потім попросив:

      – Золотце, а чи не могла б ти нам трішки допомогти в одній справі?

      – Ще щось будете замовляти? – золотце ніби не почуло про що говорив Гарник.

      – Звичайно, будемо. – запевнив Степан. – Але для початку нам треба поговорити з Олексієм Сєдаковим. Чи не підкажеш де його можна знайти?

      – А що ви з ним не знайомі? – офіціантка здивовано закліпала своїми довжелезними накладними віями.

      – Поки що ні. Але хотіли би познайомитися. Нам сказали, що його тут можна побачити.

      – Ось він. – дівчина вказала рукою на столик у кутку залу, за яким сиділи двоє чоловіків і щось жваво обговорювали. – Той, що у джинсовій куртці – це і є Сєдаков. – повідомила офіціантка, вказуючи на міцного чоловіка спортивної статури, якому було десь біля тридцяти років. Співрозмовник Сєдакова був суттєво старшим про що свідчило не тільки його сиве волосся на голові, але й пом’яте глибокими зморшками обличчя.

      Гарник подякував дівчині за допомогу і підморгнув їй на прощання. Коли вона, звабливо похитуючи стегнами, попрямувала до іншого столика, хлопець пригубив трішки пива. Згодом зробив ще один невеличкий ковток. Хотів почекати коли Сєдаков завершить теревені зі своїм співрозмовником, але схоже, що їхня бесіда затягнулася до безкінечності. Можливо іншим разом Гарник був би більш терпеливим, але тільки не сьогодні. Степан підвівся коли бокал у нього спорожнів більше, ніж на половину.

      – Ти тут посиди, а я змотаюся у розвідку. – поінформував Каратаєва про свої плани і, тримаючи у правій руці бокал, впевненим кроком попрямував до столика, за яким сидів Сєдаков.

      Кривдник Лесика так захопився розмовою, що навіть не помітив як до них підійшла стороння людина. Щоб привернути до себе увагу, Гарник використав найпримітивніший спосіб. Двічі кашлянув. Але це не допомогло. Не спрацювало. Тоді хлопець голосно привітався:

      – Добрий вечір, панове! – зустрівши у відповідь

Скачать книгу