LITMIR.BIZ

Книжка Світлани Алексієвич «Цинкові хлопчики» присвячена війні в Афганістані, коли десять років – з 1979-го і до 1989-го на чужій землі гинули наші радянські військові. Правда про ту війну ретельно приховувалася: держава через засоби масової інформації розвернула пропаганду необхідності та успішності «надання міжнародної фінансової допомоги дружньому народові Афганістану». В результаті Афганська війна для обивателя довгий час залишалася невідомою, зовні гладкою, а головне – майже безкровною. Газети публікували статті про успішні військові операції радянських військ в Афганістані, де майже не було жертв серед нашого контингенту, а втрати противника, навпаки, значно перевищувались… Але все частіше стали привозити додому в домовинах, оббитих цинковою бляхою, загиблих хлопців, які нещодавно закінчили школу… Заглядати всередину труни не дозволялося, похорон не афішувався, і рідним навіть не повідомляли справжню причину смерті їхніх дітей… А хто повертався живим – той не міг знайти себе у мирному житті. Цієї війни наче не було. Були лише скалічені та мертві хлопчики… І не тільки тілом, але й душею.

Подробнее

Ця книга – про війну очима жінок, молодих дівчат, які були медсестрами, пралями, санінструкторами, саперами, снайперами, кулеметницями, кухарками і воювали нарівні з чоловіками. Вони відверто розповідають не тільки про те, як билися з ворогом, але й про те, про що не прийнято було говорити: як важко було їм серед чоловіків, як не вистачало жіночої форми і білизни, як не було окремо жіночих землянок і вбиралень, як після війни вони ховали свої медалі і соромилися військового минулого, бо зіткнулися з агресією з боку тилових жінок, які вважали, що вони пішли в чоловічий колектив на передову займатися розпустою і шукати собі чоловіків… І ще як жили в злиднях, але не зверталися за допомогою з інвалідності, тому що «контужену ніхто заміж не візьме», а їм всім хотілося заміж, а ще – великого кохання. Адже всі вони були передусім жінками, бо ж лише жінки, навіть вмираючи від ворожих куль, думають про те, щоб бути красивими, лише жінки на війні можуть виглядати, як чоловіки, і стріляти, як чоловіки, але всередині залишатися справжніми жінками…

Подробнее

До книжки ввійшли три повісті – «Дон Жуан із Коломиї», «Венера в хутрі» та «Місячна ніч», – варто прочитати хоча б із цікавості: цікаво ж дізнатися, що розповіла людина, чиїм ім’ям згодом назвуть психічне відхилення. Концепцію нової прози майбутній автор побачив крізь щілину у шафі, волею долі опинившись у спальні тітки. Пристрасть, батіг, хутра, у яких любила гуляти гола графиня, перетворилися на три кити, на які сперлася його творчість. У повісті «Венера в хутрі» описано факт з особистого життя автора. Він і його нова коханка уклали письмовий контракт, згідно з яким, на шість місяців професор історії Львівського університету перетворювався на раба за умови, що баронеса завжди… носитиме хутра. Проте ця повість насамперед про безмежне, фанатичне, одержиме кохання й божевільне почуття чоловіка до жінки. Чоловіка, який ладен був пожертвувати всім і, зокрема, власним життям заради свого кохання. Та про жінку, яка спочатку не могла зрозуміти суті вигаданої гри, а потім вміло нею користувалася…

Подробнее

Хіба може безслідно зникнути балерина посеред театрального велелюддя? Сотні глядачів і – жодного свідка. Вочевидь, хтось добре продумав усі деталі. В поліції не поспішають шукати представницю київської богеми, тому сестра зниклої звертається до слідчого у відставці. Тарас Адамович Галушко, поціновувач розміреного життя і праці в яблуневому саду, давно відмовився від метушні розслідувань. Він не надто прагне братися за цю справу, та одна з версій не дає йому спокою. Можливо, банда «збирачів гіацинтів» знову розгорнула свою діяльність у Києві? Роман започатковує серію «Історичний детектив» – його сюжет побудовано на основі реальних подій. Розслідування, що розгортається в Києві 1916 року, розкриває чимало таємниць і дає змогу повністю зануритися в атмосферу міста періоду Першої світової війни.

Подробнее

Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять. Герої повістей «Євангеліє від Томи», «Ренеґат» та «Смерть Юди», що увійшли до цього видання, вирішують, кожен по-своєму, проблему добра і зла в душі людини, намагаючись знайти відповідь на одвічне питання: що є істина? Це стосується й апостола Томи, що написав свою правду про Сина Божого; і Ренеґата, який, зрадивши батьківщину, втратив не тільки своє ім’я, але й душу; і художника Савояра, котрий у Львові напередодні Другої світової війни створює картину «Тайна вечеря»…

Подробнее

The knowledge of our national history helps us to realize what we are like and why we have become like that. This awareness provides invaluable lessons, and requires not to repeat mistakes which we made more than once… The book “100 Key Ukrainian Personalities” clearly shows that it was not only fight for independence and statehood that has determined the course of the country’s history. Ukraine has presented the world with a lot of talented people – physicists, thinkers, architects, microbiologists, and writers. Many of the readers will discover new names here or learn more about those whom they heard of. This edition does not in any way pretend to tell you about all the prominent Ukrainians – rulers and poets, warriors and actors, politicians and scientists – those who throughout centuries have been glorifying our country, building its statehood foundations, developing its language, culture and science. This is that intangible which makes us all feel as the citizens of our own country. This book presents the stories about a small number of persons who deserve to be remembered by our people, since each of them has left an indelible mark in the history of Ukraine.

Подробнее

У виданні листи Тараса Шевченка і його адресатів уперше зведено у хронологічному порядку в цілісний корпус. У листах розгорнуто низку цікавих епізодів із життя митця і його оточення, зафіксовано промовисті побутові та настроєві подробиці тощо. Перед читачем епістолярію постають живі постаті тих, кого поет любив і перед ким міг відкритися, Шевченко виповідає найсокровенніші переживання, ділиться задумами та мріями. Перша книга містить 207 листів Тараса Шевченка та до нього за 1839–1857 рр.: від найранішого відомого листа поета до останнього з Новопетровського укріплення. Епістолярій дає змогу глибше пізнати життя Шевченка під час навчання в Академії мистецтв, його подорожей Україною, розкриває духовні страждання митця на засланні. Листи – часом єдине джерело відомостей про окремі грані Шевченкової біографії та творчості цих років.

Подробнее

Согласившись не по своей воле сотрудничать с НКВД, Зинаида Крестовская прекрасно осознает, что спокойной жизни у нее больше не будет. Однако реальность оказывается страшнее любых ее предположений. Пытаясь понять происхождение старинной книги, страница из которой случайно попадает ей в руки, Зина с изумлением обнаруживает, что за ней охотится не только она, но и НКВД. А еще не менее страшная организация… Что же такого в этом манускрипте? Почему при его поисках гибнут люди? Эта тайна не дает покоя Крестовской.

Подробнее

Даже в наше время нам неизвестны полные масштабы проникновения Комитета госбезопасности СССР в жизнь страны. Он стремился управлять всем, в том числе и массовым сознанием, а также в советские времена курировал все информационные и виртуальные потоки. Удерживал ту модель мира, которая так была важна для правящей власти. Сегодня считается, что и перестройка была исходно детищем КГБ. Не зная своего прошлого, мы не можем адекватно строить будущее. Книга основана на свидетельствах очевидцев и аналитических исследованиях специалистов.

Подробнее

Навесні 1953 року Геннадія Петровича, колишнього майора держбезпеки, відрядять у «відпустку» за політичною статтею 58 Кримінального кодексу УРСР. Раптом дорогою до місця призначення, куди його везли в «столипінському» вагоні, він почне співати улюблену пісню бандерівців «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…». Цієї пісні його навчили на Закарпатті, де він працював під глибоким прикриттям. Чи справді він став українським патріотом, чи через загрозу, що на нього чатує на етапі, він затягуватиме щосили гімн Карпатської України?..

Подробнее