Аннотация

Навесні 1953 року Геннадія Петровича, колишнього майора держбезпеки, відрядять у «відпустку» за політичною статтею 58 Кримінального кодексу УРСР. Раптом дорогою до місця призначення, куди його везли в «столипінському» вагоні, він почне співати улюблену пісню бандерівців «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…». Цієї пісні його навчили на Закарпатті, де він працював під глибоким прикриттям. Чи справді він став українським патріотом, чи через загрозу, що на нього чатує на етапі, він затягуватиме щосили гімн Карпатської України?..

Аннотация

Макс була з Лілею вже досить довго – цілу вічність. Це дуже не просто пояснити. Вона навіть собі зізналася не відразу, що любить її – жінку. І сама вона також жіночої статі, однак свято вірить, що не існує якогось певного кохання між чоловіком і жінкою. Є просто кохання загалом: як між чоловіком і жінкою, так і між жінкою й жінкою, і між чоловіком і чоловіком. Однак, чи все так однозначно?.. Ліля переконана, що в житті головне зрозуміти – хто ти є. І задля цього їй знадобиться значно більше, ніж пройти пів Європи в пошуках свого замку – пізнаня справжнього призначення і прийняття себе…

Аннотация

Вона – красива й розумна. До цього треба додати, що більшість жінок віддали б усе що завгодно, аби поміняти своє життя на життя Марічки Богданівни – дружини впливового бізнесмена, до того ж наближеного до політичного бомонду України. Її чоловік – молодий, добрий, красивий◦– обожнює свою дружину. Однак цю ідилію руйнує випадкова зустріч… Проте, чи є щось випадковим у цьому світі? Цей роман не про божевільне кохання, не про психопатію та навіть не про дружбу. Він – про жіночу дружбу, котру шукає кожна дівчина, а знаходять – одиниці.

Аннотация

Один із головних героїв роману «Надія. Гонконґ. Катарсис» – місто. І невідомо, чи могла б взагалі статися ця історія поза Гонконґом. Імовірно. Напевно відомо тільки одне – ця історія відбувається поза межами звичної нам лінійності часу. Це роман про чоловіка і жінку, котрі зустрічаються в Гонконзі через багато років і не пам’ятають одне одного. Вони існують у паралельних вимірах і тільки непевність цих вимірів і їхніх хитких рамок дозволяє їм зустрітися. Бо у цьому світі все можливо…

Аннотация

Опальний майор-держбезпеківець Геннадій Петрович закінчує своє двохрічне відрядження. Він мріє про повернення до Києва і впевнений в тому, що всі свої проступки вже відробив, ловлячи парашутистів-диверсантів в Закарпатській області. Як же він помиляється… Адже на нього тільки чекає справжнє покарання… А зараз, в переддень Всесвітнього жіночого дня 1953-го, за святкування якого в траурні дні по Сталіну позбавляли чинів і звань, він ще нічого не підозрює і насолоджується видом на величну львівську споруду – колишній будинок взаємних обезпечень «Дністер». Йому ввижається, що на ній написано: «Товариство осиротілих атеїстів» – адже ми завжди бачимо те, що хочемо бачити…

Аннотация

Закінчується виснажливе, знекровлено-дистрофічне літо 1946 року. Одноногий моряк, командир бронекатеру Пінської військової флотилії, нарешті повертається додому з війни. Він не знає, що його чекає: чи жива його кохана, єврейська дівчина Аля, чи пережила вона трагедію Бабиного Яру, чи живий батько, котрого перед самою війною звинуватили в зраді Батьківщини? Невже добре в повоєнному Києві лише тим, хто стежить за людьми і бореться з ворогами народу, як от колишній чекіст, майор держбезпеки, що займається оперативною роботою по духовенству всіх конфесій у відділку «О» в сумнозвісному будинку на Володимирській, 33?..