LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Я люблю тримати твою руку в своїй, люблю дивитися в твої очі. Ось, мабуть, і все, Ґретугеть! Щодо «не заслужив», nechápu, jak takový človĕk[117]… то я і сам стою перед такою ж загадкою; цю загадку, думаю, ми і разом не розгадаємо. До речі, це блюзнірство. Хай там як, у Ґмюнді я не збираюся витрачати на це ні хвилини. Тепер я бачу, що ти змушена брехати більше, ніж довелося б мені. Мене це пригнічує. Якщо виникне серйозна перешкода, спокійно залишайся у Відні – навіть не сповіщаючи мене, – я просто поїду в Ґмюнд і побуду на три години ближче до тебе. Віза в мене вже є. Телеграфувати мені, принаймні сьогодні, ти ніяк не зможеш, через ваш страйк.

(Прага, 11 серпня 1920 р.) Середа

      Твого прохання про прощення я не розумію. Коли все минулося, само собою зрозуміло, що я тебе прощаю. Невблаганний я був тільки доти, доки все не минуло, а тоді це тебе не обходило. Як би я міг щось тобі не подарувати, коли все це минуло! Яка ж плутанина, мабуть, у тебе в голові, що ти здатна таке подумати. [Слів із 6 написано нечітко.]

      Порівняння з батьком, принаймні, цієї миті, мені не до вподоби. Невже і я тебе втрачу? (Між іншим, у мене нема необхідних для цього сил твого батька.) Але якщо ти наполягаєш на цьому порівнянні, тоді краще відішли трико назад.

      Купівля і відправка трико, до речі, тривали цілих три години, і ця історія – я тоді дуже цього потребував – справді підбадьорила мене, і я тобі за неї вдячний. Щоб розповідати про це, я нині дуже втомився, другу ніч майже не спав. Чи не можна мені трохи поєднати сили, щоб у Ґмюнді мене трішки похвалили?

      Невже справді – заздрість до амстердамської мандрівниці? Звичайно, те, що вона робить, чудово, якщо вона робить це переконано, проте ти припускаєшся логічної помилки. Для людини, яка живе ось так, її життя – примус, а для того, хто так жити не вміє, воно здається свободою. Адже всюди так. Подібна «заздрість» урешті-решт лише бажання смерті.

      Звідки взялися «tíha, nevolnost, hnus»[118]? Як це поєднувалося з «заздрістю»? Вони взагалі непоєднувані. Тільки в смерті міститься прагнення до життя.

      Я казав ще лукавіші речі про «перебування у Відні», ніж ті, які ти згадуєш, але правда твоя. Єдине, що впадає у вічі, це те, що твій батько, як мені здається, порівняно з попередніми роками дістає неабиякий вплив (тож бери собі трико).

      Щодо Макса думай що хочеш. Але що я тепер знаю твоє до нього доручення, то, коли прийде кінець, накажу віднести мене до нього, обговорю з ним багатоденну спільну прогулянку, «бо ж почуваюся на силі, ще й якій», а потім поповзу додому і востаннє витягнуся на своєму ложі.

      Так я говорю, звичайно, поки справа до цього не дійшла. Але тільки-но в мене буде 37,5 (при 38° під час дощу!), приставники телеграм перечіплятимуться на твоїх сходах один об одного. Ось тоді вони, сподіваюся, страйкуватимуть, а тепер, у день народження, час для цього абсолютно невідповідний!

      До моєї погрози, що марки я тій людині не віддаватиму, пошта поставилася надто буквально. Коли я отримав швидкий лист, марка була вже відклеєна. До речі, зрозумій правильно ту людину, адже він збирає не по одній марці кожного виду.

Скачать книгу