LITMIR.BIZ

Скачать книгу

дочку.

      – Чому?

      Рафаелла зуміла зобразити достатній інтерес, аби Марина продовжувала своє одкровення.

      – Вона гуляє з одним нікчемою, неробою, який завжди вештається по вулицях.

      – І як давно вони зустрічаються?

      – Учора відсвяткували шість місяців. Я це дізналася від сина. Знаєш, що той зробив?

      Рафаелла покинула фісташку, що ніяк не відкривалася. Тепер їй справді було цікаво.

      – Ні, кажи.

      – Він повів її у піцерію. Уявляєш? У піцерію на проспекті Вітторіо.

      – Ну, ці хлопці ж ще не працюють, може, батьки…

      – Так, але хтозна, що там за сім’я… Він притяг їй дванадцять м’ятих, бридких, крихітних троянд, із тих, що в них одразу ж опадають пелюстки, щойно ти їх принесеш додому. Напевне, він їх купив на світлофорі. Тож я сьогодні вранці її спитала: «Ґлоріє, це що за жах?» – «Мамо, навіть не думай їх викидати!» – «Та ні, що ти». Але коли вона повернулася зі школи, їх уже не було. Я сказала, що це зробила Зіуйя, наша філіппінка, то вона розкричалася, а потім вискочила з хати й дверима грюкнула.

      – Щодо таких історій ти абсолютно не повинна їй протидіяти, бо інакше буде гірше, Ґлорія заноровиться. Дай їй спокій, воно саме все скінчиться. Якщо між ними така різниця… А потім вона повернулася?

      – Ні, потелефонувала, що піде ночувати до Пірісті, тієї симпатичної дещо пишної білявки, дочки Джованни. Він – адміністратор у «Серфім», а вона зробила собі всюди пластику. Ну, зрозуміло, може собі дозволити.

      – Правда? А так і не скажеш.

      – Вони використовують оцю нову техніку, коли все натягується за вуха. І нічого не видно. Отже, вони можуть погуляти з Бабі? Я була б дуже рада.

      – Та звичайно, жартуєш? Я скажу їй подзвонити.

      Нарешті Рафаелла змогла добути фісташку, що була розкрита більше за інші. Фісташці довелося проміняти свою шкаралупу на її рот, хоча це й не був вигідний обмін.

      – Філіппо? Рафаелла сказала, що вмовить Бабі залучити Ґлорію до свого кола друзів.

      – А, дуже добре, дякую тобі.

      Філіппо, моложавий чоловік зі свіжим обличчям, здавалося, також цікавився більше фісташками, аніж справами своєї дочки. Він нахилився уперед і взяв ту фісташку, яку Рафаелла вже була вибрала своєю наступною жертвою. Вона з підозрою подивилася за його вухами, шукаючи і в ньому знаки цієї несподіваної молодості.

      – Привіт, Клавдіо.

      – Яка ти гарна!

      Ідеальна усмішка, «дякую», легкий дотик – і вона зникла між гостями, несучи свою копицю волосся, пофарбовану хною за принаймні сто п’ятдесят тисяч лір. Вона це навмисно? Подумки він повільно зняв цю довгу сукню і спробував уявити собі білизну, яка була під нею, але раптом засумнівався, чи було там що уявляти? У цю мить він побачив, що до нього йде Рафаелла.

      Клавдіо востаннє затягнувся цигаркою і швидко загасив її у попільничці.

      – Скоро почнемо грати. Будь ласка, не роби так, як завжди. Я стараюся, виграю, а потім ми виходимо на нуль, тому що ти програв. Якщо тобі не йде карта, коли ти вже

Скачать книгу