ТОП просматриваемых книг сайта:
Художник. Денис Замрій
Читать онлайн.Название Художник
Год выпуска 2013
isbn 978-966-14-6264-8,978-966-14-6307-2,978-966-14-6260-0
Автор произведения Денис Замрій
Отака-то тая доля,
Хоч і не шукайте.
Кого любить, сама найде,
У колисці найде.
У будинку на Університетській набережній вирішувалося майбутнє мистецтва Російської імперії.
Затверджена у 1757 році, академія ще за Катерини Другої отримує «Привілеї та статут Імператорської академії трьох найвидатніших мистецтв», зазначені 4 листопада 1764 року. Про цю дати учням нагадували викладені мозаїкою на підлозі вестибюля академії римські цифри – MDCCLXIV.
Слід зауважити, що в різний час ректорами Імператорської академії були Іван Мартос – автор пам’ятника Мініну і Пожарському – і Ілля Рєпін, який представлення не потребує. Тут викладали Альберт і Леонтій Бенуа, Олександр Кокорін. Учнями академії були Айвазовський і Васнєцов, Врубель і Кіпренський, Суриков і той самий Рєпін… усіх не перерахувати.
Та й для Карла Павловича академія була alma mater.
Випускники академії – живописці, скульптори, архітектори – створювали міста й садиби, театри, галереї. Їхні імена гриміли не лише в Росії, але й по всьому світу! Це була одна з найкращих художніх шкіл того часу. Однак, незважаючи на успіхи, академія потребувала реформ. Саме термінових реформ.
Лист Григоровича, який отримав Брюллов, був написаний не для красного слівця: конференц-секретар і професор художніх мистецтв багато чого очікував від Карла Павловича.
– Бачите, – у приватній бесіді казав Григорович президенту академії Олексію Миколайовичу Оленіну, немолодому, уже майже сивому чоловікові у віцмундирі з петличками дійсного статського радника, – Брюллова неодмінно слід запросити викладати!
– То в чому ж справа? Запросіть, голубчику, багато хто цього хоче! – дивувався Олексій Миколайович.
– Але Брюллов – майстер світової величини! І як будь-яке світило, непередбачуваний! Норовливий! Ви ж чули про його примхи? Наприклад, соромно сказати, про оргії в античному стилі?
– Ні, про це не чув, – скривився Оленін.
– Ну й добре, що не чули. Хоча, з другого боку, він, безсумнівно, дуже талановитий, і молоді художники до нього підуть.
– То чим думаєте на Брюллова вплинути? – поцікавився Олексій Миколайович. – Адже задобрити його якось треба.
– Думаю, треба почати з урочистої зустрічі та обіду на його честь. Як ви вважаєте?
– Непоганий початок. Дерзайте.
Отримавши таке благословення, Григорович організував на честь Карла Брюллова святковий дружній обід – «торжество, яке ще не траплялося в літописах Санкт-Петербурзької академії мистецтв». У залі і за столом зібралося більше семи десятків гостей – художників, літераторів, відомих шанувальників і прихильників мистецтв. Карети з’їжджалися, зупиняючись біля єгипетських сфінксів, видатні живописці та імениті запрошені гості виходили на світ божий і піднімалися сходами до дверей. Лакеї і швейцари послужливо брали ціпки, розкланювалися, особливо почесних гостей проводжали туди,