ТОП просматриваемых книг сайта:
Загадка «Блакитного потяга». Агата Кристи
Читать онлайн.Название Загадка «Блакитного потяга»
Год выпуска 1928
isbn 978-617-12-7342-9
Автор произведения Агата Кристи
Серия Еркюль Пуаро
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Дякую, дякую, дякую, таточку! Вони неймовірні! Ти завжди робиш мені найпрекрасніші подарунки!
– А як же інакше? – сказав ван Олдін, ляскаючи її по плечі. – Адже ти, Руті, – все, що в мене є.
– Ти ж залишишся на вечерю, правда, тату?
– Ні, не думаю. А хіба ти нікуди не збиралася?
– Так, але це можна запросто відкласти. Там не буде нічого цікавого.
– Ні, – заперечив батько. – Не треба порушувати домовленості. У мене по горло справ. Побачимося завтра, люба. Я, певно, зателефоную тобі, і ми зустрінемося в Ґелбрейтів…
Джентльмени Ґелбрейт, Ґелбрейт, Катбертсон і Ґелбрейт були лондонськими адвокатами ван Олдіна.
– Гаразд, тату. – Вона на мить затнулася. – Я тільки сподіваюся, що все це… вся ця історія… не завадить мені з’їздити на Рив’єру?
– А коли ти збираєшся їхати?
– Чотирнадцятого.
– О, то одне другому не завадить. Такі справи робляться не за один день. До речі, Рут, я б на твоєму місці не брав отих рубінів за кордон. Залиш їх у банку.
Місіс Кеттерінґ кивнула.
– Ми ж не хочемо, щоб тебе пограбували і вбили заради «Серця вогню», – пожартував мільйонер.
– Еге, а сам запросто носив їх у кишені, – відрізала закид дочка, усміхаючись.
– Твоя правда…
Якась нетвердість у його голосі привернула її увагу.
– Тату, що таке?
– Нічого, – усміхнувся він. – Пригадалася моя невеличка пригода в Парижі.
– Пригода?
– Так. Тієї ночі, коли я купував ці дрібнички.
І жестом вказав на футляр із коштовностями.
– Ой, розкажи.
– Нема про що розповідати, Руті. Кілька апашів були дещо знахабніли, але я вистрілив по них – вони й відчепилися.
Донька не без гордості поглянула на нього.
– Тобі, татку, пальця в рот не клади.
– Ще б пак, Руті.
Він ніжно поцілував її і пішов. А діставшись назад у «Савойю», віддав Найтонові короткий наказ:
– Зв’яжися з таким собі містером Ґобі – знайдеш його адресу в моєму особистому записнику. Він має бути тут завтра вранці о пів на десяту.
– Слухаю, сер.
– А ще я хочу бачити містера Кеттерінґа. Дістань для мене цього типа хоч із-під землі. Спробуй знайти його через клуб – словом, як собі хочеш, а розшукай і влаштуй нам зустріч завтра зранку. Краще не з самого, а ближче до полудня. Такі, як він, не надто ранні пташки.
Секретар кивнув на знак того, що інструкції зрозумів. А ван Олдін віддав себе в руки лакея. Ванна вже чекала на нього, і доки чоловік лежав, розкошуючи в гарячій воді, у голові прокручувалася розмова з дочкою. Загалом він