LITMIR.BIZ

Скачать книгу

заправитися!

      Він виклав на стіл вечерю: сир, хліб, тверду як камінь копчену ковбасу, шпроти. Було й холодне пиво. Ми їли, як загін зголоднілих молотників. Тоді взялися до «Карла». Години зо дві морочилися з ним, перевірили й помастили всі підшипники. Потім ми з Ленцом повечеряли вдруге. Готфрід увімкнув світло й на «форді». Під час аварії одна з його фар випадково вціліла. Тепер вона стирчала на задертому вгору шасі, кидаючи жмут світла кудись у небо.

      Ленц, задоволений, обернувся.

      – А тепер, Роббі, неси-но сюди пляшки. Справимо Свято квітучого дерева!

      Я поставив на стіл коньяк, джин і дві чарки.

      – А ти? – запитав Готфрід.

      – Я не питиму нічого.

      – Як це так? Чого?

      – Бо в мене пропала охота до цієї проклятої пиятики.

      Ленц уважно глянув на мене, а тоді, звертаючись до Кестера, сказав:

      – Наш малий з’їхав з глузду.

      – Дай йому спокій, якщо він не хоче, – відповів Кестер.

      Ленц налив собі повну чарку.

      – Хлопець уже з якогось часу трохи звихнений.

      – Це ще не найгірше, – промовив я.

      Над фабричним дахом, навпроти нас, викотився великий червоний місяць. Якийсь час ми сиділи мовчки.

      – Скажи-но мені, Готфріде, – почав я, – ти фахівець у справах кохання, правда ж?

      – Фахівець? Я старий майстер у справі кохання, – відповів скромно Ленц.

      – Добре. Я хотів би знати, чи завжди закохані поводяться по-дурному?

      – Як це так, по-дурному?

      – Та от так, ніби ти напідпитку. Базікають казна-що, плетуть дурниці, брешуть…

      Ленц зареготав:

      – Слухай, малий! Кохання – це омана. Чудесна омана матері-природи. Глянь на цю сливу! Вона саме тепер обманює нас. Причепурилась, удає з себе гарнішу, ніж буде потім. Було б жахливо, якби кохання мало хоч якийсь стосунок до правди. Хвалити Бога, проклятущі моралісти не все ще змогли підкорити собі.

      Я підвівся.

      – То ти вважаєш, що без домішки омани цього взагалі не буває?

      – Не буває, малий.

      – Але ж тоді можна здорово в дурні пошитися…

      Ленц усміхнувся.

      – Запам’ятай, хлопче: ніколи, ніколи, ніколи в світі не пошиєшся ти в дурні перед жінкою, якщо робитимеш будь-що заради неї. Навіть коли б грав найбанальнішу комедію! Роби, що хочеш – ходи на голові, плети дурниці, пишайся, як павич, співай їй серенади, тільки одного не роби: не будь із нею діловим, не будь розсудливим!

      Я пожвавішав.

      – А ти як думаєш, Отто?

      Кестер засміявся:

      – Мабуть, так воно й насправді…

      Він підвівся й відкрив капот на «Карлі». Я приніс пляшку рому, ще одну чарку й поставив на стіл. Отто завів машину. Мотор захурчав глухо й спокійно. Ленц поклав ноги на підвіконня і втупився поглядом у ніч. Я підсів до нього.

      – Тобі доводилося коли-небудь напитися в присутності жінки?

      – І не раз, – відповів він, не поворухнувшись.

      – Ну й як?

      Він скоса глянув на мене.

      – Ти хочеш знати: що робити, коли щось накоїв?

Скачать книгу