Скачать книгу

не спиталися дозволу царя на вибори, а самі впоралися!

      Ще Матвєєв повідомив, що цар Олексій надішле військо, про яке просив Павло Тетеря. Покійний Хмельницький справді відправляв його послом до царя просити помочі, але тоді були інші обставини – влітку нависла загроза спільного походу Криму та Польщі в Україну. Але нині ця небезпека минула і московське військо було більш ніж недоречне.

      Тетеря влітку довгенько пробув у Московії та привіз звідти тривожні чутки – цар цікавився можливістю збору податків з українців, мотивуючи це тим, що не має жодного прибутку з України, самі лише видатки. От і розпитували дýмні дяки22, скільки ж грошей можна зібрати з посполитих23. Частина цих коштів повинна відправлятися до царської скарбниці, а решта йти на утримання звичайних козаків, бо жалування їм уже давно не платять. Але, довідавшись, що в Україні назбирається близько трьохсот тисяч служивих козаків, натякнули, що таких має бути не більше шістдесяти тисяч і всі вони мусять бути записані у реєстрі, а інші нехай стають поспільством. І в такому випадку для посилення козацького війська треба по українських городах, звичайно ж, тих, які розташовані подалі від неспокійного кордону з поляками і татарами, завести воєводські управи та поставити залоги з московськими солдатами, які мають годуватися коштом місцевого населення, – мовляв, воєводи доглянуть і за збором податків, і за безпекою царських підданих. І до того ж цим солдатам треба буде виділити землю, щоб вони могли завести власні господарства та перевезти з Московії свої родини. Цього ж вимагав і Матвєєв, недвозначно натякаючи, що цар Олексій бажає переглянути пункти угоди, укладеної 1654 року в Переяславі. На що отримав від Виговського ввічливу, але чітку відповідь, що, мовляв, хоч Військо і присягало на вірність Олексієві, проте це було ще за Хмельницького, а як помер старий гетьман, то померла з ним і присяга. Тож не варто так далеко заходити в чужу країну, бо далеченько буде тікати – козаки в змозі дати гідну відсіч. Матвєєв, звичайно ж, образився, що так невдячно відкидають щиру царську турботу.

      Не треба великого розуму мати, щоб помітити в цьому піклуванні пряме бажання послабити владу гетьмана та підкорити українців безпосередньо царю, знищити українську державність, змішати українців з москалями, послабити козацтво як панівний стан воїнів.

      До Виговського вже дійшли чутки, як царські воєводи розправилися в Литві з усіма охочими стати козаками24. А Матвєєв відкрито вимагав, щоб українці залишили Старий Бихов, оскільки це вже царська земля і тому там не повинно бути жодного козака! А відсутність у грамоті звернення до Виговського як гетьмана породжувала підозри, що у найближчому майбутньому гетьман як такий взагалі не буде потрібен – його або замінять воєводою, або нав’яжуть силою кого-небудь із місцевих полковників, відданих царю.

      Такі перспективи одночасно і лякали козацьку еліту, і бентежили

Скачать книгу


<p>22</p>

Дýмний дяк – посадовець у Московії у XVI—XVII ст., який займався державним діловодством.

<p>23</p>

Посполиті, поспільство – назва міщан та селян, що виникла після Національно-визвольної боротьби 1648—1654 рр. в Україні. Згодом поспільством називали лише вільних селян.

<p>24</p>

Йдеться про події на території Білорусі влітку 1657 р., де відбувалося масове покозачення селян. Цьому процесу сприяв полковник Іван Нечай, який встановлював владу українського гетьмана у Могильовському повіті. Але поширенню козацтва активно протидіяли царські воєводи, силою та тортурами повертаючи людей до феодально залежного селянства та запроваджуючи царську владу.