ТОП просматриваемых книг сайта:
Між двох орлів. Ярослава Дегтяренко
Читать онлайн.Название Між двох орлів
Год выпуска 2018
isbn 9786171265073
Автор произведения Ярослава Дегтяренко
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Демко слухав, відкривши рота від подиву, та отетеріло дивився на Яненка – сивовусого та зморшкуватого, зі страдницьким поглядом карих очей, проте все ще привабливого для жінок чоловіка. І мимоволі відчув жалість до нього, пригадавши, як він сам переживав, поки Надя не зізналася, що кохає його. А тут… Душа Демка вже встигла запилитися повагою до Яненка, а це його зізнання остаточно її підкорило, тому він розчулено вигукнув:
– Боже мій, але чому ж ти не сказав цього моїй мамі, пане полковнику? Чому не зізнався? Треба було все це сказати їй!
– Ох, Демцю, дитинко, та вона все це знає, але відмовила мені, бо вважає, що ви, діти, її не зрозумієте та осудите! – страдницьки вигукнув Павло, із задоволенням помітивши розчулення хлопця.
– Та що за маячня! Ми в житті б її не осудили! – щиро здивувався Демко. – Що ж тут осудливого?! Ми з сестрою старші, тому розуміли, як вона сумувала після смерті батька, а потім страждала від самотності, а як повернулася з Чигирина, то ходила замислена, але жодним словом нам не поскаржилася. Може, сестрі щось говорила… Ах, ні! Мама ніколи ні на що не жаліється.
– От тепер ти сам бачиш, що не так вже й легко Марічку переконати! Тому й розпитую тебе, щоб хоч душу розповідями про неї потішити! І ніхто, ніхто мені не зможе допомогти… – жалібно вигукував Яненко, пустивши скупу чоловічу сльозу і нишком позираючи на Демка.
– Пане, я спробую тобі допомогти, чим зможу! – вигукнув Демко. – Щоправда, відверто я з мамою про це не зможу поговорити. Сам розумієш, що мені це не зовсім пристойно. Але я все розповім сестрі – мама довіряє їй більше, ніж мені, і Олесенька не відмовиться допомогти! Тільки не журися, пане!
– Оце вже по-нашому, по-козацьки! – задоволено вигукнув Павло й одразу повеселішав, пожвавився. – Ось що, синку, вип’ємо за те, що ти так спритно матір засватав. На таке треба мати талант! – хихикнув він, власноруч розливаючи оковиту по чарках, і урочисто проголосив: – За здоров’я нашої любої Марічки! Ні, до дна, до дна! – зажадав він, помітивши, що хлопець не подужав чарку. – Це ж за здоров’я твоєї мами! А тепер вип’ємо за твоє! Ну, ще й по третій чарчині перехилімо, бо numero Deus impare gaudet! Себто Бог любить Трійцю.
– Угу. А четверту Богородицю, – відповів українським дотепом Демко, бо не знав латини. – Я зараз захмелію, бо не звик так багато пити, і мені буде соромно повертатися до Пушкаря п’яним.
– Нічого! Заночуєш у мене! – запропонував Павло, але потім вкрадливо запитав: – А як до тебе Пушкар ставиться? Не ображає?
– Ні, не ображає. Тільки… – Демко трохи замислився, а потім мовив: – Сьогодні він був якийсь дивний і чомусь незадоволений тим, що пана Виговського знову гетьманом обрали.
– А з чого йому радіти, коли він, мабуть, сам на булаву зазіхає, – осміхнувся Павло. – Розумієш, синку, все воно дуже складно! Стати гетьманом – справа дурна й нехитра, проте ще треба вміти державою керувати! Виговський вже давно