ТОП просматриваемых книг сайта:
Велика картина. Шон Керролл
Читать онлайн.Название Велика картина
Год выпуска 0
isbn 978-617-09-5396-4
Автор произведения Шон Керролл
Жанр Физика
Серия #PROScience
Издательство Ранок
У випадку принципу достатньої підстави (ПДП) розділімо для простоти всі можливості на дві групи: кожен факт має причину, що його пояснює (ПДП правильний), або в деяких фактах її нема (ПДП хибний). Кожній із гіпотез ми призначаємо певний попередній ступінь надійності – міру нашої початкової віри. Потім ми збираємо докази, спостерігаючи за світом, і у відповідний спосіб оновлюємо наші переконання.
Зазвичай захисники принципу достатньої підстави не збирають дані, а заявляють, що ми вже маємо «наріжний метафізичний принцип». Себто такий феномен, чия істинність не тільки не викликає сумнівів, а й самих думок про сумніви. Відповідно, вони кожному факту, що має причину, призначають ступінь довіри 1, а існуванню впертих фактів – 0. У такому разі ніякі докази вже не вплинуть на ступені довіри; ви завжди віритимете, що кожен факт має достатню підставу.
Насправді піднесення повсякденного спостереження на рівень «метафізичного принципу» повинно відповідати дуже високим стандартам. Як вказував шотландський філософ Дейвід Г’юм (він, як ніхто інший, заслуговує назватися батьком поетичного натуралізму, тоді як його давньоримського попередника Лукреція, мабуть, назвемо дідусем), принцип достатньої підстави не підноситься до такого рівня. Г’юм стверджував, що хоч припущення про ефекти без причин і може видаватися незвичним, проте воно не призводить до якоїсь невідокремної суперечності чи логічної неможливості.
Якщо змусити прибічників принципу достатньої підстави пояснити, чому ми не можемо без нього жити, то зазвичай ми почуємо один із двох варіантів відповіді. Вони можуть захищати його, посилаючись на інший наріжний метафізичний принцип. Наприклад, Ляйбніц писав про «принцип найкращого», за яким Бог завжди діє в найліпший спосіб, включно зі створенням світу. Цей аргумент переконливий лише тоді, коли ми визнаємо цей новий принцип безумовно справедливим, що майже не властиво тим людям, які взагалі скептичні щодо принципу достатньої підстави.
Другий варіант – заявити, що щось схоже на принцип достатньої підстави притаманне самому акту логічного судження і що цей принцип, безумовно, раціональний. Уявіть, що якось уранці ви заходите до ванної кімнати, а там акордеон. Ви не зможете не припустити, що акордеон не міг опинитися там без якоїсь причини. Імовірніше, це сталося не просто так. Міркуючи таким способом, ми поширюємо цю логіку на всі ті факти, які спостерігаємо у Всесвіті: щойно ми усвідомлюємо їх, то починаємо вважати, що за кожним із них мусить стояти якась причина.
Це не аргумент на користь логічної неспростовності принципу достатньої підстави; він лише означає, що ми часто діємо так, наче схожий принцип можна вважати істинним. Якщо чесно, це емпіричний аргумент, заснований на фактах, а не апріорний. Орієнтуючись на власний досвід, ми не звикли, щоб акордеони з’являлися будь-де без вагомих причин; однак ми здатні уявити світ, у якому це можливо.
Метафізичні