LITMIR.BIZ

      Красуня наша теж була чудова,

      та вдягнена не на іспанський смак:

      пістрява й проста суконька шовкова,

      а не мантилья, чорна, ніби фрак.

      Адже тому іспанка й загадкова,

      і вабить, зацікавлюючи так,

      що в темному нуртує таємниця

      і чарівна незбагненість міститься.

      А ця була у платті із тканини

      тонкої та квітчастої, мов лан.

      У ніжних вушках сяяли перлини

      і пояс, що обліг дівочий стан,

      у перлах був також до половини.

      Але цілком захоплювала в бран

      чудова стрункість вишуканих ніжок,

      узутих в черевички без панчішок.

      Її служниця срібло мала в косах,

      що обручем зійшлося на чолі —

      то був, либонь, її дівочий посаг.

      У неї огрядніша взагалі

      була постава, хоч на ніжках босих

      вона стояла міцно на землі;

      на плечі пасма падали коротші

      і не такі були рухливі очі.

      Обидві метушилися не всує

      (о ці жіночі ручки золоті!) —

      вони голубку патрали пісну і

      бульйон зварити мали на меті.

      Чомусь у віршах рідко фігурує

      ця страва, хоч поживніша за ті,

      якими, підгодовуючи, гоїв

      Гомер своїх знесилених героїв.

      Та хто вони, сказати вам пора вже.

      О, не принцеси, боже борони.

      Я не люблю, героїв не назвавши,

      навіювати морок таїни.

      Звичайними і простими, як завше,

      були й тепер дівчатками вони:

      одна – дочка запеклого рибалки,

      а друга їй прислужувала змалку.

      Рибалка – теж примушений сказать я, —

      крім риболовлі та домашніх справ,

      ще й інші, прибутковіші заняття,

      хоч і не дуже вишукані, знав.

      Він про піратство добре мав поняття

      і капітал тим засобом надбав,

      до того ж з допомогою шаланди

      ще й перевіз чимало контрабанди.

      Ночами, рибу ловлячи, і душі

      він теж ловив, немов святий Петро —

      купецькі судна близько біля суші

      спиняв і конфісковував добро.

      З невільників зривав добрячі куші,

      бо знав про цю комерцію і про

      те, що продасть нещасних незабаром

      в Стамбулі, де торгують цим товаром.

      Він збудував оселю пречудову

      у глибині Цикладських островів108

      і знов її обладнував, і знову

      коштовностями повнив, як умів.

      І хто зна, скільки крові на будову

      та душ людських рибалка перевів,

      і скільки зміг він штормів побороти

      ради скульптур отих і позолоти!

      Гайде – його дитина ясновида,

      ще не доросла, та вже й не мала,

      росла йому на радість, і планида

      її

Скачать книгу