LITMIR.BIZ

      Задивляюсь у твої зіниці

      Голубі й тривожні, ніби рань.

      Крешуть з них червоні блискавиці

      Революцій, бунтів і повстань.

      Україно! Ти для мене диво!

      І нехай пливе за роком рік,

      Буду, мамо горда і вродлива,

      З тебе дивуватися повік…

      Одійдіте, недруги лукаві!

      Друзі, зачекайте на путі!

      Маю я святе синівське право

      З матір’ю побуть на самоті.

      Рідко, нене, згадують про тебе,

      Дні занадто куці та малі,

      Ще не всі чорти живуть на небі,

      Ходить їх до біса на землі.

      Бачиш, з ними щогодини б’юся,

      Чуєш – битви споконвічний грюк!

      Як же я без друзів обійдуся,

      Без лобів їх, без очей і рук?

      Україно, ти моя молитва,

      Ти моя розпука вікова…

      Гримотить над світом люта битва

      За твоє життя, твої права.

      Ради тебе перли в душу сію,

      Ради тебе мислю і творю…

      Хай мовчать Америки й Росії,

      Коли я з тобою говорю.

      Хай палають хмари бурякові,

      Хай сичать обращи – все одно

      Я проллюся крапелькою крові

      На твоє священне знамено.

      Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

      Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

      Заглядає в шибку казка сивими очима,

      Материнська добра ласка в неї за плечима.

      Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

      Не пущу тебе колиску синову гойдати.

      Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

      Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

      Темряву тривожили криками півні,

      Танцювали лебеді в хаті на стіні.

      Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,

      Лоскотали марево золотим сузір’ям.

      Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

      Виростуть з тобою приспані тривоги.

      У хмільні смеркання мавки чорноброві

      Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

      Будуть тебе кликать у сади зелені

      Хлопців чорночубих диво-наречені.

      Можеш вибирати друзів і дружину,

      Вибрати не можна тільки Батьківщину.

      Можна вибрать друга і по духу брата,

      Та не можна рідну матір вибирати.

      За тобою завше будуть мандрувати

      Очі материнські і білява хата.

      І якщо впадеш ти на чужому полі,

      Прийдуть з України верби і тополі,

      Стануть над тобою, листям затріпочуть,

      Тугою прощання душу залоскочуть.

      Можна все на світі вибирати, сину,

       Вибрати не можна тільки Батьківщину.