LITMIR.BIZ

      О слово рідне! Орле скутий!

      Чужинцям кинуте на сміх!

      Співочий грім батьків моїх,

      Дітьми безпам’ятно забутий.

      О слово рідне! Шум дерев!

      Музика зір блакитнооких,

      Шовковий спів степів широких,

      Дніпра між ними левій рев…

      О слово! Будь мечем моїм!

      Ні, сонцем стань! вгорі спинися,

      Осяй мій край і розлетися

      Дощами судними над ним.

      Після ката Святополка,

      Що замучив трьох братів,

      Брат четвертий на престолі,

      Ярослав розумний сів.

      Святополком окаянним

      Все зруйноване було.

      Бідувало бідне місто,

      Бідувало і село.

      І усю свою увагу

      Ярослав звернув на лад.

      І небавом Україна

      Зацвіла, як пишний сад.

      І небавом знову люди

      Багатіти почали,

      І Дніпром човни чужинців

      Знову в Київ поплили.

      Греки, німці, італійці,

      Чехи, угри – всі ішли,

      Купували, продавали

      І у Києві жили.

      Так живий, шумливий Київ

      Царгородом другим став.

      Як про друга, як про сина

      Дбав про його Ярослав.

      Оточив його валами,

      Ровом, мурами обвів.

      Укріпив його, оздобив

      І препишний двір завів.

      До палат ішли невпинно

      Чужоземні посланці,

      Князь сидів на пишнім троні

      З грізним берлом у руці.

      І, допущені до князя,

      Низько кланялись посли,

      І до ніг дари складали,

      Що з чужини принесли.

      В час бенкету на бандурах,

      Гуслях, різних сопілках

      Грали весело музики;

      Вина пінились в чарках.

      Співаки пісні співали,

      Скоморохи, штукарі,

      Розважаючи чужинців,

      Метушились у дворі.

      Після ситого обіду

      Всі виходили з палат

      Подивитись на верблюдів,

      На муштрованих звірят.

      І в Європі честю мали

      Королі, князі, царі

      Поріднитись з Ярославом,

      Побувати у дворі.

      Але мудрість Ярослава

      Вся була в його ділах,

      У державнім будівництві,

      Владі, устрою, в судах.

      Щоб не нищити народу

      І народного майна,

      Не хотів він воювати,

      Не тягла його війна.

      Він прогнав лише поляків

      І, щоб ворог тихшим став,

      Він твердиню понад Сяном —

      Ярославль свій збудував.

      Та ходив на печенігів

      І черкесів під Кавказ,

      Що на нашу Україну

      Нападали раз

Скачать книгу