LITMIR.BIZ

      Благодатний, довгожданий,

      Дивним сяйвом осіянний,

      Золотий вечірній гість

      Впав бадьоро, свіжо, дзвінко

      На закурені будинки

      Зголоднілих передмість.

      Відкривай гарячі груди,

      Мати земле! Дощ остудить,

      Оживить і запліднить, —

      І пшеницею й ячменем

      Буйним повівом зеленим

      Білі села звеселить.

      Запахла осінь в’ялим тютюном,

      Та яблуками, та тонким туманом, —

      І свіжі айстри над піском рум’яним

      Зорюють за одчиненим вікном.

      У травах коник, як зелений гном,

      На скрипку грає. І пощо ж весна нам,

      Коли ми тихі та дозрілі станем

      І вкриє мудрість голову сріблом?

      Бери сакви, і рідний дім покинь,

      І пий холодну, мовчазну глибінь

      На взліссях, де медово спіють дині!

      Учися чистоти і простоти

      І, стоптуючи килим золотий,

      Забудь про вежі темної гордині.

      Коли усе в тумані життєвому

      Загубиться і не лишить слідів,

      Не хочеться ні з дому, ні додому,

      Бо й там, і там огонь давно згорів.

      В тобі, мистецтво, у тобі одному

      Є захист: у красі незнаних слів,

      У музиці, що вроду, всім знайому,

      Втіляє у небесний перелив;

      В тобі, мистецтво, – у малій картині.

      Що більша над увесь безмежний світ!

      Тобі, мистецтво, і твоїй країні

      Я

Скачать книгу