LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Джек Кроуфорд.

      Стук – і Кроуфорд підвів погляд, зрадівши побаченому: у дверях кабінету стояла Кларіс Старлінг.

      Кроуфорд усміхнувся й підвівся зі стільця. Він і Старлінг часто розмовляли стоячи – одна з негласних формальностей, яку вони виробили у своїх стосунках. Тиснути руки не було потреби.

      – Я чула, ви приходили в лікарню, – сказала Старлінг. – Шкода, що розминулися.

      – Я просто зрадів, що вас так швидко відпустили, – відповів він. – Розкажіть мені про вухо, як воно?

      – Нічого, якщо вам до вподоби «цвітна капуста».[24] Кажуть, набряк швидко зійде.

      Вухо прикривало волосся. Вона не запропонувала подивитися.

      Нетривала мовчанка.

      – Вони намагалися звалити на мене провал операції, містере Кроуфорд. Відповідальність за смерть Евелди Драмґо, за все. Поводилися, мов гієни, а потім усе раптом припинилось, і вони шмигнули геть. Щось їх віджахнуло.

      – Може, у вас є ангел, Старлінг.

      – Може, і є. Чого це вам коштувало, містере Кроуфорд?

      Кроуфорд похитав головою.

      – Причиніть двері, будь ласка, Старлінг, – сказав він, знайшовши в кишені серветку «клінекс» і протерши окуляри. – Я б так і зробив, якби мав змогу. Мені одному забракло авторитету. Аби сенаторка Мартін і досі обіймала свою посаду, то у вас було б прикриття… У цьому рейді вони змарнували Джона Бріґема – просто викинули на смітник. Було б шкода, якби вони змарнували й вас, як Джона. Я почувався так, наче укладаю ваші з Джоном мертві тіла в польовий «джип».

      Щоки Кроуфорда почервоніли, і вона згадала його обличчя в пронизливому вітрі над могилою Джона Бріґема. Кроуфорд ніколи не говорив із нею про свою війну.

      – Ви щось таки зробили, містере Кроуфорд.

      Він кивнув:

      – Щось зробив. Не знаю, чи ви зрадієте. Є одне завдання.

      Завдання. «Завдання» було хорошим словом у їхньому приватному лексиконі. Воно означало певну невідкладну місію, яка все розставляла на свої місця. Без зайвої потреби вони ніколи не обговорювали безпутну центральну бюрократію Федерального бюро розслідувань.

      Кроуфорд і Старлінг виконували роль медиків-місіонерів, які терпіти не могли теологію. Вони зосереджувалися тільки на хворій дитині, знаючи, але й словом не обмовляючись про те, що Бог і пальцем своїм клятим не поворухне, аби допомогти. Що він не турбуватиметься посилати дощ, аби врятувати життя п’ятдесятьом тисячам немовлят племені ібо.

      – Посередньо, Старлінг, вашим благодійником виступив ваш нещодавній адресант.

      – Доктор Лектер.

      Вона вже давно помітила, що Кроуфорд не любить промовляти це ім’я вголос.

      – Так, саме він. Увесь цей час він нас уникав, перебував поза межами досяжності, а тепер пише вам листа. Чому?

      Минуло сім років відтоді, як доктор Ганнібал Лектер, убивця з десятьма виявленими жертвами, утік з-під варти в Мемфісі, забравши в процесі ще п’ять життів.

      Доктор Лектер мов крізь землю провалився. У ФБР так і не закрили його справу, та й не збиралися закривати взагалі –

Скачать книгу