LITMIR.BIZ

Скачать книгу

на брак сліз. На Марґо були саржеві бриджі для їзди верхи й чоботи без шпор.

      – Що це ви водите? – спитала вона. – Старий «мустанг»?

      – Вісімдесят восьмий.

      – Пʼятилітровий? Він наче сів навпочіпки над колесами.

      – Так. Це «роуш мустанг».

      – Вам подобається?

      – Дуже.

      – Скільки витискає на максимумі?

      – Не знаю. Думаю, достатньо.

      – Боїтеся його?

      – Шаную. Користуюся з повагою, скажімо так, – відповіла Старлінг.

      – Знаєте щось про нього чи просто так купили?

      – Знала достатньо, аби купити на крутому аукціоні, щойно побачила, яка то машина. Згодом дізналася більше.

      – Як гадаєте, він переможе мій «порше»?

      – Залежить від того, який саме «порше». Міс Верджер, мені треба поговорити з вашим братом.

      – Його домиють хвилин за п’ять. Можна вирушати. Саржеві бриджі свистіли на великих стегнах Марґо Верджер, поки та здіймалася сходами. Тонке світле волосся настільки зріділо, що Старлінг замислилась, чи не приймає Марґо стероїди й чи не доводиться їй ховати клітор під липкою стрічкою.

      Для Старлінг, яка більшу частину дитинства провела в лютеранському притулку, цей будинок скидався на музей – з просторими кімнатами, пофарбованими сволоками над головою та стінами, на яких висіли портрети гордовитих мертвих людей. На сходових майданчиках стояли китайські статуетки клуазоне, коридори застилали довгі марокканські доріжки.

      Різка зміна стилю починається з новим крилом Верджерового маєтку. До сучасної функціональної будівлі можна потрапити крізь двійчасті двері з матованим склом, які погано вписуються в склепінчастий коридор.

      Марґо Верджер зупинилася біля дверей. Кинула на Старлінг блискучий, подразнений погляд.

      – Деяким людям важко говорити з Мейсоном, – сказала вона. – Якщо ви знервуєтесь чи не стерпите, то пізніше я відповім на всі питання, що ви забудете йому поставити.

      Існує одна поширена емоція, яку ми всі розпізнаємо, проте й досі не вигадали для неї назви – щасливий перед смак презирства. Старлінг прочитала його на обличчі Марґо Верджер.

      – Дякую, – тільки й мовила агент.

      На подив Старлінг, першою залою в цьому крилі була велика й добре обставлена кімната для ігор. Двійко афроамериканських дітлахів гралися поміж гігантськими м’якими тваринами, одне каталося на оглядовому колесі, а друге штовхало по підлозі вантажівку. По кутках були припарковані різноманітні триколісні велосипеди й візочки, а по центру розташувалося велике гімнастичне містечко, підлога під яким була викладена товстими матами.

      В одному з кутків ігрової на двомісній канапі сидів високий чоловік в уніформі медбрата й читав «Vogue». На стінах було встановлено кілька відеокамер – одні високо, інші на рівні очей. Одна з камер, що висіла високо в кутку, стежила за Старлінг і Марґо Верджер, обертаючись і фокусуючи лінзи.

      Старлінг уже пройшла той етап, коли їй було

Скачать книгу