Співдружність - Енн Патчетт

Скачать книгу

пропуск-браслет з її особистої шафки у школі. Вона тоді зателефонувала йому з Вірджинії о п’ятій, коли починають діяти знижки на телефонні тарифи, а в Каліфорнії на той час була друга година. Френні зателефонувала йому на роботу. Раніше вона ніколи не телефонувала йому на роботу, хоча й мала його візитівку. Тоді Фікс був детективом, до того ж її татом, отже вона вважала, що він знає, як їй знайти браслет.

      – Розпитуй усіх, – сказав їй тоді батько. – Дізнайся, хто переходив із класу в клас і куди саме. Розпитуй немовби мимохідь, нікого не звинувачуючи, але розпитуй кожного, хто ходив униз до роздягальні, а згодом поговори з ними ще раз, адже може бути щось таке, про що вони не хочуть тобі розказувати або й самі не пам’ятають. Якщо ти справді хочеш знайти браслет, на це потрібен час.

      Сьогодні його медсестрою була Петсі, маленька в’єтнамка, яка майже потопала у своєму халаті лавандового кольору попри розмір XXS. Вона привітно помахала йому рукою з порога через усю палату, заповнену людьми, немовби вони були на якійсь вечірці, та їй нарешті вдалося привернути до себе його увагу.

      – Ось ви де! – вигукнула вона.

      Вона підійшла ближче, її чорне волосся, заплетене у косу та вкладене навколо голови у вінок, було схоже на трос, за який смикають у разі аварійної ситуації.

      – Маєте добрий вигляд, містере Кітінґ, – сказала Петсі.

      – Три стадії життя: молодість, зрілість та «Ви маєте добрий вигляд, містере Кітінґ».

      – Усе залежить від того, де зустрітися. Якщо на пляжі, коли лежите на пляжному рушнику в трусах, то я навряд чи подумаю, що ви маєте вигляд настільки вже добрий. А тут… – Петсі враз замовкла й оглянулася довкола. – Тут ви маєте добрий вигляд.

      Фікс розстебнув верхні ґудзики сорочки та розкрив її, щоб Петсі було зручніше підключати крапельницю до троакара.

      – Ти знайома з моєю дочкою Френні?

      – Так, я знаю Френні, – відповіла Петсі й ледве повела бровою так, щоб це помітила лише Френні, немовби кажучи: «Що вдієш, забуває старий». Вона натиснула на великий шприц із соляним розчином, щоб промити троакар.

      – Назвіть ваше повне ім’я.

      – Френсіс Ксав’єр Кітінґ.

      – Дата народження?

      – Двадцяте квітня 1931 року.

      – Ось ваш приз, – сказала медсестра, виймаючи три прозорі пластикові пакети з кишені халата, – оксаліплатин, 5-ФУ та ось цей маленький проти нудоти.

      – Добре, – кивнув Фікс, – вмикай уже.

      Вранішні, ще косі промені погожого лос-анджелеського дня проникали крізь вікно семиповерхового будинку лікарні й заливали світлом лінолеум на підлозі. Петсі попрямувала до ординаторської, щоб внести дані лікування в документацію, тимчасом як Фікс безтямно дивився рекламу на мовчазному екрані телевізора, прикріпленого до стелі. Там якась жінка, змокла до рубця, йшла під заливним дощем, а навколо неї раз у раз спалахували блискавки. Враз з’явився красень із парасолькою, яку він простяг жінці, і злива відразу ж ущухла. Тепер довкілля нагадувало таку собі мрію британського садівника про потойбічне життя: все у квітах та сонячному сяйві. Волосся в жінки вже було сухим та хвилястим, а краї її сукні злітали поза

Скачать книгу