Співдружність - Енн Патчетт

Скачать книгу

так воно сталося.

      – Гарне ім’я, – сказав Казенс, а сам подумав: тобі пощастило, що не довелося чекати.

      – Ну, а в тебе, – запитав Фікс, – є маленький Альберт удома?

      – Мого сина звати Келвін. Ми називаємо його Келом. А щодо дівчат – ні. Ніяких Альберт.

      – Але ж у тебе скоро народиться ще дитина.

      – Так, у грудні, – відповів він. Казенс пригадав, як було перед народженням Кела, як вони з Терезою ночами, в темноті, вибирали ім’я, лежачи в ліжку. Одне ім’я їй не подобалося, бо нагадувало про хлопця, який дражнив її у школі, носив брудні штани та гриз нігті. Інше було не до душі йому, бо так звали одного задерикуватого хулігана, що йому дошкуляв. А коли дійшли до імені Кел, воно сподобалося їм обом. Таким самим чином подружжя вибирало ім’я для Голлі. Може, це забрало менше часу, може, вони не говорили про це у ліжку, коли вона клала голову йому на плече, а він пестив її рукою по животі, та все ж вони вибирали його разом. Її назвали не на чиюсь честь, а просто тому, що її батьки вважали, що то було чудове ім’я для дівчинки. А Джанет? Він навіть не пригадував, щоб вони якось обговорювали ім’я для Джанет. Казенс тоді приїхав до лікарні із запізненням, і якщо пам’ять його не зраджує, він прийшов до палати, а Тереза сказала: «Це Джанет». Якби спитали його думку, вона б зараз звалася Дафні. Треба їм поговорити, як вони назвуть цього новонародженого. Так їм хоч буде про що говорити.

      – Назви Альбертом, – сказав Фікс.

      – Якщо буде хлопчик.

      – Буде хлопчик. Ось побачиш.

      Казенс поглянув на Френсіс, яка солодко спала на руках у батька. Було б непогано, якби в них народилася ще одна дівчинка, та якщо буде хлопчик, вони, можливо, назвуть його Альбертом.

      – Думаєш?

      – Упевнений, – відповів Фікс.

      Він ніколи не розмовляв про це з Терезою, але таки був у кімнаті чекання, коли хлопчик народився, і вписав у свідоцтво про народження – Альберт Джон Казенс – на свою честь. Терезі ніколи не подобалось ім’я чоловіка, але коли вона мала нагоду поговорити з ним про це? Тільки-но вони повернулися з лікарні додому, вона почала називати малого Албі, Ал-біі. Казенс просив її не називати його так, але ж його самого ніколи не було вдома. Як він міг заборонити їй? Іншим дітям це подобалося. Вони теж називали малого Албі.

      2

      – Отже, ти кажеш, що це ти назвав Албі? – запитала Френсіс.

      – Я не називав Албі, – заперечив їй батько, коли вони йшли слідом за медсестрою довгим, добре освітленим коридором. – Якби то я називав малого, я б точно не назвав його так по-дурному. Безліч прикрощів у дитинстві виникає саме через ім’я.

      Френні думала про свого зведеного брата.

      – Можливо, тут є ще щось.

      – Ти знаєш, що я колись витягнув його з камери попереднього ув’язнення для неповнолітніх? Йому було тоді чотирнадцять років, і він намагався спалити школу.

      – Я пам’ятаю, – відповіла Френні.

      – Твоя мати зателефонувала мені й попросила, щоб я витяг його звідти, – він легенько вдарив себе в груди. – Вона сказала, що то була б для неї велика

Скачать книгу