LITMIR.BIZ

Скачать книгу

То що, чи годен я переконати вас підкинути мене кудись на схід від Скелястих гір?

      – Господи, та куди ж ви так поспішаєте?

      – У мене за, – я зиркнув на годинника, – тринадцять годин сорок три хвилини операція на колінному суглобі, а потім ще дві з заміни кульшового суглоба.

      Ґровер засміявся, витяг із кишені ганчірку та почав витирати руки.

      – І що, боляче вам завтра буде?

      – Ну, мені навряд чи. Я ж хірург.

      Він визирнув за двері ангара в бік головного аеропорту.

      – Що, великі пташки сьогодні вдома?

      – Рейси скасували. Зламалась одна з машин для протильодової обробки.

      – Вони в них постійно ламаються. Можливо. А може, з машинами насправді все гаразд, а причина у профспілці. І щодо ваших операцій – їх не можна перенести? Пам’ятаю, мені переносили, – він постукав кулаком собі по грудях, – із серцем іноді проблеми.

      – Та мене й так тиждень не було – через конференцію. За скільки ми могли б домовитися?

      Закінчивши протирати руки, він запхав ганчірку до кишені. Свій лук разом з колчаном зі стрілами старий прилаштував за спинкою сидіння у літаку та закріпив липучками. Ще я побачив у салоні три довгі футляри з чимось.

      – Мої спінінги, – поплескав він їх долонею.

      – А це що? – вказав я на інший футляр неправильної форми поруч із вудками.

      – Сокира. Я літаю у дійсно віддалені місця і маю на борту все необхідне, – він поплескав туго зібганий спальний мішок. – У таких місцях треба розраховувати тільки на себе.

      За спинкою висіла куртка з усіляким рибальським приладдям – я навіть ножички та сітку розгледів. Ґровер пояснив:

      – Подекуди мої клієнти хочуть у такі місця, що сам я не можу дозволити собі туди літати. Тож я користуюся нагодою та роблю те, що полюбляю. Зі мною іноді дружина літає.

      Ґроверу, вочевидь, було вже за шістдесят, а втім, він мав вигляд людини, не старшої за п’ятдесят, і за енергетикою нагадував радше підлітка.

      – Це ваш власний літак?

      – Так, «Скаут».

      – Схожий на літак Стівена Фоссетта[11].

      – Це такий самий. Двигун «Локомен» 0-3-60, видає 180 конячок. Максимальна швидкість – 140 миль на годину.

      – Небагато, – зауважив я.

      – Швидкість не головне. – Ґровер ніжно погладив лопать пропелера. – У цієї пташки швидкість на приземленні 38 миль на годину – її можна посадити на клаптик землі завбільшки з цей ангар.

      Я оглянув приміщення – метрів 25 на 45.

      – Завдяки цьому я можу дістатися дійсно віддалених місць, – розповідав він. – Саме за це мені й платять. – Чоловік позирнув на годинник та на мить замислився. – Слухайте, ну, навіть якщо я підкину вас до Денвера, ви все одно зможете вилетіти тільки вранці.

      – Я хочу спробувати. Крім того, кажуть, насувається така буря, що може засипати снігом надовго.

      – І це не дешево, – зауважив він.

      – Скільки?

      – Сто п’ятдесят на годину, і вам доведеться також заплатити за шлях назад. Тобто 900 доларів.

      – Кредитки берете?

      Чоловік примружив

Скачать книгу