LITMIR.BIZ

Скачать книгу

парадигмі ми приймаємо рішення з огляду на відповідність до соціальних норм. Рішення, що виходять за рамки того, що чиясь сім’я, релігія, прошарок суспільства вважає законним, тягнуть за собою звинувачення і ганьбу. В Успішній Помаранчевій парадигмі критеріями для ухвалення рішень є ефективність та успіх. У Плюралістичній Зеленій питання оцінюють за критеріями спільності й гармонії.

      На Еволюційній Бірюзовій стадії ми переходимо від зовнішніх до внутрішніх критеріїв прийняття рішень. Тепер нас турбує питання внутрішньої правоти: чи здається це рішення правильним? чи чесний я із самим собою? чи відповідає це тому, ким я себе відчуваю, ким я покликаний стати? чи можу я бути корисним світові? Звільнившись від частини страхів его, ми годні ухвалювати рішення, які можуть здатися ризикованими, де ми не зважуємо всі можливі наслідки, але які резонують із глибокими внутрішніми переконаннями. Ми розвиваємо чутливість до ситуацій, де є якась несправедливість, ситуацій, що вимагають від нас говорити й діяти, керуючись чесністю та прагненням до правди, навіть тоді, коли стикаємося з опором або з низькими шансами на успіх.

      Визнання, успіх, багатство й духовна близькість сприймаються як приємні переживання, але і як спокусливі пастки для его. На відміну від попередніх стадій, на цій усе відбувається навпаки: ми прагнемо жити добре, але не женемося за визнанням, успіхом, багатством та коханням. Ми воліємо прожити гідне життя, а визнання, успіх, багатство і любов можуть бути просто наслідком.

      Життя як шлях, що розгортається перед нами

      На попередніх стадіях гонитва за любов’ю, визнанням та успіхом повільно, але впевнено вела наше життя до моменту, коли ми, зрештою, за висловом поетеси Мей Сартон, «маски вдягали чужі без кінця». На Бірюзовій стадії наш рух до внутрішньої правоти підштовхує нас аналізувати те, хто ми є і якою може бути наша мета у житті. Найвищою метою життя є не бути успішним чи коханим, але стати найбільш точним вираженням самого себе, жити такими, як ми є, поважати даровані нам від народження хист і покликання, а також бути корисними людству й світові. Бірюзова парадигма розглядає життя як особистий та колективний шлях до нашої істинної природи.

      Тепер я – це я. Потрібні були

      Море часу, роки й місця;

      Мене розчиняли й добряче товкли,

      І маски вдягала чужі без кінця.

Мей Сартон

      У час, коли стверджується, що ми можемо стати, ким захочемо, ці погляди такі самі революційні, як і теорія Коперника. Якщо ми йдемо Бірюзовим шляхом, то замість установлювати цілі у житті й диктувати йому, в якому напрямку воно має повернути, ми вчимося відпускати його і прислухатися до життя, яке прагне здійснитися через нас. Паркер Палмер, автор, педагог і активіст, чудово пише про цей погляд на життя та покликання у книжці «Хай говорить ваше життя»:

      «За розумінням свого покликання стоїть правда, що її его не бажає слухати, оскільки це загрожує його засадам:

Скачать книгу