LITMIR.BIZ

Скачать книгу

до Ікенни й Боджі – це їх вона посилала по щось за межі будинку, бо вони були старші. Але коли вона договорила, жоден з них не поворухнувся й на дюйм. Це приголомшило матір.

      – Мамо, хіба я в тебе єдина дитина? – сказав Ікенна, потираючи підборіддя в тому місці, де проростає його борода, як розповідав Обембе. Хоч я на той час її ще не помітив, але не сумнівався в його словах. Ікенні вже виповнилося п’ятнадцять, і в моїх очах він був цілком дорослим і здатним відростити бороду чоловіком. Однак думка про його дорослішання прийшла із сильним побоюванням, що коли він виросте, то відокремиться від нас, поїде до коледжу чи просто піде з дому. Однак ця думка тоді так і не сформувалася повністю. Вона висіла в моїй голові, як акробат з телевізора, що, зробивши феноменальний стрибок, залишався – коли хтось натискав кнопку паузи – висіти в повітрі, не здатний завершити трюк.

      – Що? – спитала мати.

      – Ти можеш послати когось іншого? Чого це завжди мушу бути я? Я втомився і не хочу нікуди йти.

      – Ви з Боджею підете й принесете їх, хочете ви йти чи ні. Inugo – Чули мене?

      Ікенна опустив очі на мить гарячкового міркування, а тоді, похитавши головою, сказав:

      – Гаразд, якщо ти стоїш на тому, що я мушу піти, я піду, але сам.

      Він підвівся й зробив крок уперед, щоб узяти гроші, але мати прибрала купюру, сховавши її в кулаці. Це вразило Ікенну.

      – Хіба ти не даси мені грошей, щоб я міг піти? – спитав він.

      – Стривай, дай спитати дещо. Що тобі заподіяв твій брат? Я справді хочу знати, справді.

      – Нічого! – закричав Ікенна. – Нічого, мамо, все добре. Просто дай мені гроші й відпусти.

      – Я говорю не про тебе, а про твої стосунки з братом. Подивися на губу Боджі, – вона показала на рану Боджі, що зараз уже майже зажила. – Подивися, що ти з ним зробив, що ти зробив зі своїм кровним братом…

      – Та дай уже ті гроші, та я піду! – проревів Ікенна й простягнув руку.

      Але мати незворушно продовжувала говорити, тож вони якусь мить змагалися, випустивши на волю потік слів, що виривався з них обох:

      – Nwanne gi ye mu n hulu ego nwa anra ih nhulu ka mu ga ba – Твоїм братом дай мені який ссав гроші ті самі груди й відпусти що й ти мене!

      – Дай мені гроші, і я піду! – прокричав Ікенна ще голосніше, ніби кожне слово матері, що впліталося у його власні слова, гнівило його дедалі сильніше, але мати відповіла тихими цмоками й монотонним хитанням голови.

      – Просто дай гроші, і я піду сам, – сказав Ікенна більш стриманим голосом. – Благаю тебе, будь ласка, просто дай мені гроші.

      – Нехай твої губи грім поб’є, Ікенно! Chinekem eh! Боже мій! Відколи це ти почав зогризатися проти мене, га, Ікенно?

      – А зараз я тобі що зробив? – вигукнув Ікенна й почав люто гупати ногами об підлогу. – Що це таке? Чого ти завжди до мене прискіпуєшся? Що я тобі зробив, жінко? Чого ти не даси мені спокій?

      Ми сиділи, вражені – як і мати – його зверненням до неї, нашої матері, до якої він звернувся «жінко».

      – Ікенно,

Скачать книгу