LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Отже, вирішив повернутися, – сказала Еліс. З форми для випічки пирогів від «Тейбл Ток»[41] вона взяла мочалку «Брілло»[42] та заходилася вимивати сковорідку. – Що ж привело тебе додому?

      «Та, знаєш, ма, один друг розкрив мені очі на правду життя – покидьки подорожують зграями, і цього разу вони взялися за мене. Однак я не знаю, чи годиться тут слово «друг». Він поважає мене в музичному плані приблизно так само, як я шаную «1910 Фрутґам Кампані».[43] Та це він порадив мені вдягнути подорожні черевики, і хіба Роберт Фрост не говорив, що дім – це місце, де тебе завжди приймуть?» Та вголос він сказав дещо інше:

      – Гадаю, мамо, я просто скучив.

      Вона пхикнула.

      – Це тому я отримувала стільки листів?

      – Писака з мене ніякий.

      Він повільно погойдав цигаркою вгору-вниз – повітрям попливли димні кільця.

      – Мені почулося, чи ти щось сказав?

      – Кажу: кепський із мене писар, – усміхнувся Ларрі.

      – Писати не навчився, та як матір переговорювати, зовсім не забув.

      – Вибач, – сказав він. – Як ти, мамо?

      Вона поставила пательню в сушарку, витягнула з раковини затичку й витерла з почервонілих рук мильну піну.

      – Непогано, – сказала вона, підійшла та сіла за стіл. – Інколи спина поболює, та ліки маю. Живу-поживаю.

      – І що, відколи я поїхав, усі хребці сидять на місцях?

      – Ой, лише одного разу вискочили, та доктор Голмс із ними впорався.

      – Мамо, ці мануальники – самі… – «самі пройдисвіти», – хотів докінчити він, та вчасно припнув язика.

      – Самі що?

      Перед її кривою посмішкою лишалося тільки ніяково знизати плечима.

      – Ти вільна, білошкіра й повнолітня. Якщо на тобі спрацьовує, чудово.

      Вона зітхнула й дістала з кишені упаковку «Лайф Сейверів» зі смаком гаультерії.

      – Мені вже далеко за двадцять один. І я це відчуваю. Хочеш?

      Ларрі зиркнув на видавлену цукерку й похитав голову, тож вона вкинула її до свого рота.

      – Та ти ще дівчисько, – пустив він у дію свою фірмову суміш лестощів і кпин – матері це завжди подобалося, та цього разу вона лише ледве всміхнулася. – З’явився на горизонті якийсь цікавий чолов’яга?

      – Цілий табун, – відповіла вона. – А в тебе?

      – Ні, – серйозно сказав він. – Чоловіків не було. Кілька дівчат, а з мужиками дефіцит.

      Він сподівався на сміх, та замість цього знову примарна усмішка. «Я її збентежив, – подумав Ларрі. – Ось у чому річ. Вона не знає, чого я приїхав. Три роки, поки мене не було, вона не чекала моєї появи. Вона воліла б, аби я зник і не повертався».

      – Ларрі, ти геть не змінився, – мовила вона. – Легковажний, як завше. Не заручився? Маєш дівчину?

      – Сканую горизонт, мамо.

      – Усе як завжди. Принаймні ти не приїхав, аби розказати, що зробив дитину якійсь милій католичці. Мушу віддати тобі належне. Ти був або дуже обережним, або дуже чемним, або ж тобі просто щастило.

      Він

Скачать книгу