ТОП просматриваемых книг сайта:
Містична річка. Денніс Лігейн
Читать онлайн.Название Містична річка
Год выпуска 2011
isbn 978-617-12-2814-6, 978-617-12-2813-9, 978-617-12-2261-8, 978-00620-6840-8
Автор произведения Денніс Лігейн
Жанр Триллеры
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Однак, простеживши, куди дивиться Джиммі, й спинивши погляд на тих машинах, у яких зберігалися ключі, Шон відчув тупий біль десь під очима, неначе вулиця, залита сонячним промінням, що відбивалося від автомобілів, тиснула на нього, тиснула всіма своїми будинками, що стояли на Пагорбах, всіма своїми сподіваннями, які вона покладала на нього. Він не належав до тих дітей, які крадуть ключі від автомобілів. Він належав до тих дітей, які одного дня підуть навчатися до коледжу, щоб стати чимось більшим, аніж десятник чи вантажник. Отакі були його плани, й він вірив, що вони здійсняться, якщо буде терплячим та обачним. Це було схоже на те, щоб висидіти кіно до кінця, незалежно від того, чи буде воно нудним і нецікавим, бо в кінці це проясниться, чи ж ти побачиш щось несподіване й не жалкуватимеш, що згаяв стільки часу на перегляд.
Він мало не сказав цього Джиммі, але той уже йшов по вулиці, зазираючи у вікна автомобілів. Дейв біг слідом за ним.
– Що ти скажеш про оцей?
Джиммі поклав руку на автомобіль містера Карлтона «Бель-Ейр», і його голос відразу підхопив сухий вітерець.
– Джиммі, може, якось іншим разом? – сказав Шон, підходячи до нього. – Гаразд?
Обличчя Джиммі вмить прибрало знудженого й роздратованого вигляду.
– Що ти хочеш сказати? Ми ж домовилися. Це ж буде очманіло цікаво. Ти хіба забув?
– Очманіло цікаво, – повторив Дейв.
– Ми ж навіть не дотягнемося до дошки приладів.
– А телефонні книги навіщо? – Джиммі всміхнувся в сонячному світлі. – Візьмемо їх у тебе вдома й підмостимо під зад.
– Телефонні книги, – повторив Дейв. – Чудова думка.
Шон витяг перед собою руки.
– Ні, й годі про це.
Усмішка зникла з обличчя Джиммі. Він подивився на Шонові руки так, ніби хотів відрубати їх по лікті.
– Не розумію, чому ти не хочеш повеселитися.
Він смикнув за ручку «Бель-Ейра», але двері були замкнені. У Джиммі затремтіли щоки й нижня губа, і він подивився на Шона таким тужливим поглядом, що Шонові стало його шкода.
Дейв зиркнув на Джиммі, а тоді на Шона. Він незграбно викинув руку й ударив Шона в плече.
– Чому ти не даєш нам добре повеселитися?
Шон не міг повірити, що Дейв його вдарив. Дейв!
Він штовхнув Дейва в груди, й той сів на землю.
Джиммі штовхнув Шона.
– Ти чого б’єшся?
– Він мене вдарив, – сказав Шон.
– Не бреши, – заперечив Джиммі.
Очі Шона округлилися від подиву, й очі Джиммі передражнили його.
– Він мене справді вдарив.
– Він мене вдарив, – пропищав Джиммі дівчачим голосом і знову штовхнув Шона. – Він мій падлючий друг.
– І я тобі друг, – передражнив Шон. – І я тобі друг. І я тобі друг.
Дейв Бойл підхопився на ноги й зареготав.
– Припиніть, – сказав Шон.
– Припиніть! Припиніть! Припиніть! – Джиммі знову штовхнув Шона, боляче надавивши кінчиками пальців йому на ребра. – Ану вдар мене, вдар! Ти хочеш