ТОП просматриваемых книг сайта:
Містична річка. Денніс Лігейн
Читать онлайн.Название Містична річка
Год выпуска 2011
isbn 978-617-12-2814-6, 978-617-12-2813-9, 978-617-12-2261-8, 978-00620-6840-8
Автор произведения Денніс Лігейн
Жанр Триллеры
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Я не проти невеличкої бійки.
Вовчисько похитав головою.
– Він відкусив би тобі пальця, якби ти лиш потягнув його до машини. Ти й не помітив би, що залишився без пальця.
Дейвові допомагали клички, які він їм дав: Вовчисько та Жирний Вовк. Він тепер міг бачити їх як створіння, вовків, які ховалися в людському одязі, а себе – як персонажа в їхній історії: хлопця, якого викрали вовки; хлопця, який утік і через вологий ліс добіг до бензоколонки «Ессо»; хлопця, що залишався спокійним і хитрим і постійно шукав, як йому виплутатися з цієї халепи.
У школі, проте, Дейв був лише хлопцем, якого викрали, й кожен давав волю своїй уяві, намагаючись угадати, що сталося з ним за ці чотири дні. Одного ранку в туалеті семикласник, якого називали Молодшим Мак-Каффері, став до пісуара поруч із Дейвом і запитав:
– Вони дали тобі посмоктати?
Його друзі семикласники зареготали й стали цмокати.
Почервонівши, Дейв застебнув тремтливими пальцями ширінку й поглянув на Молодшого Мак-Каффері. Він спробував надати своїм очам погрозливого виразу. Молодший Мак-Каффері спохмурнів і врізав йому ляпаса, відлуння якого прокотилося по всьому туалеті. Один із семикласників схопив ротом повітря, як дівчина.
Мак-Каффері промовив:
– Ти щось хотів сказати мені, педику? Хочеш, щоб я ще раз урізав тобі по пиці?
– Він плаче, – сказав хтось.
– Та й справді! – вигукнув Молодший Мак-Каффері, і сльози ринули Дейвові з очей.
Щока, яка спочатку заніміла, тепер пекла, але він страждав не від болю. Біль ніколи йому дуже не допікав, і він ніколи від болю не плакав, навіть тоді, коли впав із велосипеда й пошматував собі щиколотку педаллю. Тоді довелося зшивати її – наклали аж сім швів. Він страждав від тих емоцій, що накочувалися на нього через хлопців. Ненависть, огида, гнів, зневага. І все було спрямоване на нього. Дейв не розумів чому. Адже він нікого не скривдив за все своє життя. Проте вони ненавиділи його. І ця ненависть примушувала його почуватися сиротою. Він також почував себе смердючим, винним і нікчемним і плакав тому, що не хотів так почуватися.
Усі хлопці сміялися з його сліз. Молодший Мак-Каффері танцював навколо нього кілька хвилин, його обличчя кривилося, коли він зображував, як ридає Дейв. Коли той нарешті спромігсь опанувати себе й лише іноді чмихав носом, Молодший ударив його знову, в те саме місце й так само сильно.
– Дивись на мене, – наказав Молодший, коли Дейв відчув, як його очі знову вибухнули слізьми. – Дивись на мене.
Дейв подивився вгору на Молодшого, сподіваючись побачити щось людське на його обличчі – співчуття або й жалість, – він віддав би перевагу жалості, натомість побачив зневагу й лють.
– Авжеж, – сказав Молодший Мак-Каффері, – ти смоктав йому член.
Він знову замахнувся, щоб ударити Дейва, і Дейв опустив голову й зіщулився, але Молодший не став його бити, а пішов геть разом зі своїми