LITMIR.BIZ

Скачать книгу

так? – запитав один з юристів. – Ви мореплавець?

      – Так.

      – І ви не приділяєте уваги конструкції кораблів, так?

      – Якщо вони плавають – ні. А якщо тонуть – я забираюся звідти.

      На запитання, чи є в «Лузитанії» та її сестри «Мавританії» якісь «особливості» в конструкції водонепроникних дверей, Тьорнер відповів: «Я не знаю».

      Після цього адвокат запитав:

      – До трагедії «Титаніка» ми ж вважали, що ці величні кораблі непотоплювані, чи не так?

      – Хто вам таке сказав? – перебив його Тьорнер. – Ніхто, з ким я будь-коли ходив у море, не довів цього.

      Свідчення закінчувалися питанням, чи залишиться на плаву корабель з п’ятьма затопленими відсіками.

      Тьорнер відповів:

      – Шановний сер, я нічого про це не знаю. Це залежить від розмірів відсіків та від плавучості судна. Якщо плавучість буде – воно залишиться на поверхні. Якщо ні – піде на дно.

      І він повернувся на свій корабель.

      U-20

      Найщасливіша субмарина

      Того самого дня[134], у п’ятницю, 30 квітня, судно іншого виду теж вирушило в напрямку Британських островів – німецька субмарина U-20 (Unterseeboot-20). Екіпаж субмарини отримав накази, які надавали звичайному патрулюванню статусу особливої терміновості. О шостій ранку без фанфар підводний човен вийшов з порту в Емдені, що на північно-західному узбережжі Німеччини. Екіпажі підводних човнів називали Північне море «яскравим Гансом», але того дня небо та вода були сірими, як і пласке узбережжя, що оточувало бухту. Субмарини стояли одна коло одної в місці швартування, з’єднані мотузками за рубки, що стирчали як замки вдалечині. Вітер силою в 4 вузли дув у напрямку берега.

      U-20 рухалася річкою Емс у напрямку моря. Вона не видавала жодного звуку й не лишала по собі майже ніякого кільватера. На рубці стояв капітан-лейтенант Вальтер Швіґер, командир субмарини, у кашкеті та водозахисній шкіряній формі. Рубка являла собою низеньке приміщення, що виступало над середньою частиною субмарини: тут були різні механізми управління та два перископи, головний бойовий і допоміжний. Під час підводних атак Швіґер перебував тут, під захистом товстих стінок із чорної сталі, і за допомогою перископа керував командою, яка запускала торпеди. У надводному режимі він міг виходити на невеличку палубу на узвишші, звідки можна оглядати морські простори навкруги, хоча ніякого захисту від негоди тут не передбачено. Той ранок був холодним, і з-під кришки люка йшов запах кави.

      Швіґер вів субмарину вздовж річки і через мілини на виході з бухти.

      U-20 рухалася на захід, і вже о 9:30 пройшла маяк та станцію бездротового зв’язку на Боркумі – невеликому бар’єрному острові, який слугував важливою точкою навігації для субмарин, що йшли з порту або в порт.

      Швіґеру щойно виповнилося тридцять два, але його вже вважали одним із найбільш тямущих командирів на німецькому флоті. У справах, що стосувалися субмарин, з ним навіть консультувалися вищі офіцери. Саме його човен випробовував нові військові тактики. Він був одним з небагатьох капітанів

Скачать книгу