ТОП просматриваемых книг сайта:
Домовлятися завжди. Як досягати максимуму в будь-яких переговорах. Ґевін Кеннеді
Читать онлайн.Название Домовлятися завжди. Як досягати максимуму в будь-яких переговорах
Год выпуска 2008
isbn 978-617-12-1605-1, 978-617-12-1606-8, 978-617-12-1061-5, 978-1-847-94001-8
Автор произведения Ґевін Кеннеді
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Покупець сприйняв ці слова з підозрою, але не сказав нічого. Продавець прийняв це за згоду і продовжив. «Гаразд! – сказав він. – Я назву вам мою абсолютну мінімальну ціну – без жартів, без накрутки, і ви скажете мені, скільки годинників ви хочете за таку ціну. Потім ми можемо розрахуватись і піти разом рибалити цього сонячного дня».
Він почав зі своєї мінімальної ціни, значно нижчої, ніж та, про яку вони домовились минулого разу. Ця ціна була досить вигідною, щоб покупець трохи відтанув.
Але той не сказав нічого.
«Скільки годинників ви хочете за цю мою мінімальну ціну?» – запитав продавець годинників у покупця.
«Жодного», – відповів покупець.
«Жодного? – перепитав продавець. – Ця ціна краща, ніж та, яка була минулого року, і це моя абсолютно мінімальна ціна. Тож скільки ви хочете?»
«Ви, мабуть, думаєте, що ми, сільські люди, дурні, – відповів покупець. – Я давно вже знаю, що будь-який містянин, який каже, що починає зі своєї абсолютної мінімальної ціни, усе ж може скинути більше, перш ніж дійде до справді найнижчої ціни. І навіть якщо ми дійдемо до цієї ціни, я можу сказати вам, що мені взагалі не потрібні годинники».
Вони торгувалися цілий день, і набагато пізніше після заходу сонця абсолютно мінімальна ціна продавця не покривала витрати на бензин для подорожі.
Так він дізнався, що селяни ніколи не приймають першу пропозицію містянина (або будь-кого іншого); отже, надалі він догоджав їм, даючи можливість поторгуватись.
Вочевидь, власники задовольняють якусь глибинну внутрішню племінну потребу своїх клієнтів, тому, не соромлячись, беруть за це нечувані гроші.
Повертаючись до Шотландії, повірений із Ґлазґо із середнім рівнем доходу (Анґус Мак-Тейвіш) хотів купити більший човен, і йому сподобався той, який продавали у газеті його клубу, – він належав комодору (еквівалент капітана гольф-клубу). У газеті було написано, що комодор, ще один повірений із Ґлазґо, просив £353 000 за свій човен під назвою «Ізобель». Він, значно заможніший за Анґуса, також хотів купити більший човен.
Анґус міг назбирати на купівлю човна комодора не більше £335 000. Цю суму він зібрав, отримавши гроші за продаж маленького човна минулого місяця і знявши готівку в банку. Одного дня він був у клубі й розмовляв з комодором. Мова зайшла про більші човни, й Анґус висловив своє зацікавлення в човні комодора. Комодор сказав, що він з радістю продав би свій човен Анґусу, адже він «і Енн – такі хороші члени клубу».
Анґус вагався, але вирішив зізнатись: «Я можу запропонувати вам максимум £333 000 за ваш човен, але ж ви, мабуть, на це не пристанете?»
І як же він був вражений, коли комодор відповів: «Гаразд, Анґусе, я продам вам свій човен за £333 000». Вони потисли