Талісман - Стівен Кінг

Скачать книгу

столику.

      Джек пообіцяв собі, що цього разу не панікуватиме. Він повільно роззирнувся довкола. Двері маминої спальні було відчинено, у кімнаті панувала напівтемрява, так само, як і у вестибюлі, бо Лілі ніколи не розсовувала фіранок.

      – Агов, я знаю, що ти тут, – промовив він і зайшов до порожньої спальні та постукав у двері ванної. Жодної відповіді. Джек відчинив двері й побачив рожеву зубну щітку біля раковини, а на туалетному столику – самотній гребінець, між зубцями якого заплуталося кілька світлих волосин. «Лаура Делосіан», – промовив голос у Джековій голові, і хлопчик вийшов із ванної кімнати: це ім’я обпекло його.

      – Ох, тільки не знову, – сказав він сам до себе. – Куди вона пішла?

      Але він уже й сам усе зрозумів.

      Зрозумів, коли зайшов до своєї спальні; зрозумів, коли відчинив двері й побачив своє зібгане ліжко, приплюснутий наплічник і невеликий стос книжок у паперовій обкладинці, шкарпетки, закинуті на верхівку комода. Зрозумів, коли зазирнув до власної ванної, де рушники валялися, як на східному базарі: долі, з боків ванної, на пластмасових стільницях.

      Морґан Слоут вдирається крізь двері, хапає маму за руки й волочить її вниз…

      Джек хутко повернувся до вітальні та цього разу зазирнув за диван.

      …витягує через чорний хід і заштовхує в машину; його очі починають набирати жовтої барви…

      Він зняв слухавку й натиснув «0».

      – Це… е-е-е… Джек Сойєр, і я в… е-е-е… чотириста восьмому номері. Чи не лишала моя мама якесь повідомлення для мене? Вона б мала бути тут, але… але чомусь… е-е-е…

      – Я перевірю, – відповіла дівчина, і Джек щосили стискає слухавку в жаданому очікуванні на її повернення. – Вибачте, жодних повідомлень для чотириста восьмого.

      – А як щодо чотириста сьомого?

      – Це та сама скринька, – відповіла дівчина.

      – А в неї за останню годину не було відвідувачів? Ніхто не приходив цього ранку? Тобто на зустріч із нею.

      – Про це знають на реєстрації, – відповіла вона. – Я не маю інформації щодо цього. Хочете, підійду й дізнаюся?

      – Будь ласка.

      – О, я рада хоч чимось зайнятися в цьому морзі, – відповіла дівчина. – Залишайтеся на лінії.

      Ще одна мить болісного очікування. Повернувшись, дівчина сказала:

      – Жодних відвідувачів. Може, вона лишила записку десь у вашому номері.

      – Дякую, я перевірю, – безнадійно відповів Джек і поклав слухавку.

      Чи сказав портьє правду? Чи, може, Морґан Слоут простягнув йому двадцятидоларову банкноту, складену до розмірів марки, на своїй м’ясистій долоні? Джек міг припустити й таке.

      Він упав на ліжко, тамуючи ірраціональне бажання зазирнути під подушки. Звісно ж, дядько Морґан не прийшов сюди й не викрав її: він досі був у Каліфорнії. Та він міг послати інших людей зробити це для нього. Спіді згадував про таких людей: чужинців, що вештаються обома світами.

      Джек більше не міг лишатися в кімнаті. Він зіскочив з ліжка й повернувся

Скачать книгу