ТОП просматриваемых книг сайта:
Талісман. Стівен Кінг
Читать онлайн.Название Талісман
Год выпуска 1984
isbn 978-617-12-1399-9, 978-617-12-0534-5, 978-1-4091-0386-8, 978-617-12-1400-2
Автор произведения Стівен Кінг
Жанр Ужасы и Мистика
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Тоді Спіді знову став таким же чітким, як і раніше. Очі просто зіграли з Джеком злий жарт, миттєва…
Ні! Неправда. На якусь мить його майже не стало тут!
…галюцинація.
Спіді уважно подивився на нього. Явно вирішив простягнути пляшку Джеку, тоді ледь помітно захитав головою, закрутив закривку, й баклажка ковзнула в задню кишеню. Він повернувся до огляду Срібної Леді, яка знову стала на своє місце на каруселі. Тепер залишалося тільки надійно закріпити її болтами. Чоловік усміхався.
– Ми круті, найкрутіші, Джеку-Мандрівнику.
– Спіді…
– Усі вони мають імена, – промовив Спіді, повільно обходячи навколо обертальної платформи каруселі; його кроки гучно відлунювали у величезній будівлі. Зверху, в затінку перехрещених балок, тихо перемовлялися сільські ластівки. Джек ішов за негром. – Срібна Леді… Північ… а ось цей чалий – Скаут… а ось цю кобилку звуть Прудконога Еллі.
Негр відкинув голову та заспівав, дивуючи ластівок, що кружляли навколо:
– Спід з вогнем кохання гралась… І Білл Мартін її вбив, розкажу, що сталось[35]… Гай-гай. Поглянь, як вони літають! – Він зареготав, але коли повернувся до Джека, то знову посерйознішав. – Ти ж хочеш спробувати врятувати життя своєї матері, Джеку? Її та тої, іншої, жінки, про яку я тобі розповідав?
– Я… – «не знаю як» хотів він сказати, але голос усередині нього – голос, що прийшов з тої, раніше замкненої, кімнати, з якої вранці виринула згадка про двох чоловіків, що намагалися його викрасти – владно зріс: «Ти чудово все знаєш! Тобі, можливо, для початку знадобиться Спіді, але ти все знаєш, Джеку. Знаєш».
Він гарно знав цей голос. Це був голос його батька.
– Я спробую, якщо ви розкажете мені як. – Голос хлопчика звучав нерівномірно: то вищав, то нижчав.
Спіді пройшов залою до дальньої стіни – великої, заокругленої, складеної з дерев’яних колодочок, на яких було намальовано (примітивно, але з дикою енергією) коней, що кудись мчали. Джекові стіна нагадувала опущену кришку батькового секретера (того секретера, згадав Джек, що стояв у кабінеті Морґана Слоута, коли вони з матір’ю були там востаннє; ця думка спричинила напад витонченого, невиразного гніву).
Спіді дістав величезне кільце з ключами. Він перебирав їх, геть занурившись у власні думки, потім знайшов потрібний і вставив його у навісний замок. Витягнув вушко з гнізда, клацнув ним та вкинув замок у нагрудну кишеню. Чоловік відштовхнув стіну вбік по рейках. Чарівно-яскраве сонячне світло хлюпнуло всередину, примушуючи Джека мружитися. Відблиски води м’яко затанцювали по стелі. Вони зі Спіді дивилися на неймовірний океанічний краєвид, що простягався перед наїзниками Каруселі з «Дивосвіту Аркадії» щоразу, коли Срібна Леді, Північ та Скаут несли їх повз східний бік круглої будівлі, у якій стояла карусель. Легкий океанічний бриз здмухнув волосся з Джекового лоба.
– Краще, щоб було вдосталь сонячного
Спіді цитує рядки з пісні «Ella Speed», що належить до негритянського фольклору початку ХХ століття. У центрі сюжету – окторонка (людина, що має 1/8 негритянської крові) Елла Спід, заміжня жінка, котра стала повією, та її коханець, Луїс «Бугай» Мартін, італійський іммігрант.