LITMIR.BIZ

Скачать книгу

якщо вони у в’язниці…

      – Не турбуйся, вони завжди в курсі. Й усім показуй фото.

      Ле Коз старанно записував ті поради блискучою ручкою «Монблан». У нього була матова шкіра, довгі, немов у жінки, вії, загнуті догори, тонка шия і лискуча від гелю чуприна. Дивлячись на нього, чепурного наче актор німого кіно, Анаїс засумнівалася, чи варто посилати його на таке небезпечне завдання.

      – Обійди ще аптекарів, – докинула вона. – Наркомани – найліпша їхня клієнтура.

      – Таж неділя сьогодні!

      – Розпочни з чергових аптек. А там дізнайся хатні адреси решти аптекарів.

      Анаїс обернулася до Конанта. Той звів на неї червоні очі – цілу ніч переглядав кадри вокзальних камер спостереження.

      – Знайшов щось?

      – Дідька лисого! Та й ремонтна яма знаходиться поза об’єктивами тих камер.

      – А на паркувальному майданчику?

      – Нічого особливого. Підняв із ліжка двох стажерів, звелів записати номери всіх авто, що стояли там упродовж останніх двох діб, знайти власників і викликати на допит.

      – А очевидці? Працівники вокзалу? Мешканці найближчих нетрищ?

      – З ними балакали хлопці з антикримінальної бригади. Та, найпевніше, марно. Ніхто нічого не бачив.

      Анаїс і не розраховувала на диво.

      – Повертайся на вокзал. Покажи фото охоронцям, працівникам залізничної поліції і вокзальним прошакам. Може, той хлопчина вештався десь поблизу.

      Конант кивнув з-під каптура куртки. Анаїс обернулася до Зака. Колишній бешкетник, наркоман і крадій автомобілів прийшов працювати в поліції, як ото інші вступають до Іноземного легіону. Перекресливши колишнє життя і розпочавши його наново. Йому вона доручила дослідити бичачий слід.

      Притулившись до стіни спиною і не виймаючи рук із кишень, Зак монотонно звітував:

      – Зранку я зателефонував до ферм. У районі Великих Ланд, Країни Басків і Гасконі їх приблизно з десяток. Разом із Камаргом і Альпіями десь із сорок. Поки що нічого не викопав.

      – Ветеринарам телефонував?

      Закрауї підморгнув їй, та вона не звернула уваги на ту фамільярність.

      – Розбудив усіх, шефе.

      – Бойні? Великі підприємства з перероблення м’яса?

      – Працюємо з ними.

      Він відхилився від стіни.

      – Шефе, можна запитання? З цікавості.

      – Ага.

      – Звідки ти дізналася, що це голова бойового бугая?

      – Мій батько страшенно захоплювався коридою. Я змалку бувала на аренах. У toro bravo роги не такі, як у звичайних бугаїв. Є ще й інші ознаки. Не буду тобі зараз читати лекцію.

      На мить вона відчула втіху. Згадала батька, і це її нітрохи не схвилювало. Навіть голос не здригнувся. Утім, вона не збиралася піддаватися ілюзіям. Цього ранку сильною її зробило збудження й адреналін.

      – Ми оце все про жертву товчемо, – розпочав Джафар. – А що з убивцею? Кого ми шукаємо?

      – Бездушного, жорстокого маніпулятора.

      – Сподіваюся, у моєї колишньої дружини тверде

Скачать книгу