ТОП просматриваемых книг сайта:
Холодний Яр. Юрій Горліс-Горський
Читать онлайн.Название Холодний Яр
Год выпуска 1932
isbn 978-617-12-2968-6,978-617-12-2503-9
Автор произведения Юрій Горліс-Горський
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Як у чоловіка добра зброя і добрий кінь, то значить, що добрий чоловік.[44]
Говорить він тоном, що не допускав заперечення. Зближає нас те, що, як виявилося, ми оба почали військову службу в кавказькій кавалєрії під командою князів хана Нахічеванського та Султан-Гірея і оба хапнули магометанської воєнної етики.
З’їжджаємо з гори і пускаємо застояних коней чвалом. Його доброму херсонцеві важко поспішати за моїм горбоносим довгоногим Абреком, купленим за дві кулі у татарина-денікінця під Білою Церквою.
Проїжджаємо Кресельці. Заглядаю у знайомий двір, чи не видно «бісової віри дитини». Чорнота це зауважує.
– Чи ти не Ганю тут бачив? Гляди, бо підеш за Компанійцем чортам кози пасти…
Петро Чучупак, студент або випускник Київської консерваторії (1910-і рр.).
Василь Чучупак, прапорщик російської армії (1916–1918). Копії люб'язно надав Роман Боровик.
Все село залите народом, що зійшовся з околиці на похорон Компанійця. Зібралося коло десяти тисяч озброєних мужчин. З жіноцтва переважають[45] дівчата з горшками в хустинах і вінками із засушених квітів. Настрій юрби поважний. Мужчини гуртками щось гаряче[46] обсуджують. Зустрічаємо отамана Василя Чучупаку з старшим братом Петром – начальником штабу – і ще з трьома братами. Найменший, молодий хлопчина, майже одного росту з своєю рушницею. З ними високий дідуган з довгою сивою бородою, з добре вичищеною рушницею з настромленим багнетом. Це старий Чучупака – отаманів батько. Чорнота представляє мене. Отаман звертається до нього:
– Андрію! Тебе іноді слухають скоріше, як мене. Ми підем до церкви, а ти походи між народом… Настрій у всіх такий, щоб, поховавши Компанійця, йти наступати на Чигирин. Це неможливо… Як заведемося з Коцуром, большевики з другого боку дадуть нам перцю.
До церкви протиснутися нелегко, але товпа мовчки розступається перед отаманом.
Компанієць лежить в простій дубовій труні. Очі відкриті і, відбиваючи світло свічок, здаються живими. На обличчі застиг якийсь лагідний вираз. Над правою бровою чорна ямка – слід від кулі. По обличчі і на руках розкидані темні сліди ударів – видно, боровся. А все-таки він і мертвий був чудово гарний.
«Вернуся післязавтра…» – мимоволі спімнулася мені зустріч з ним у лісі.
По короткій відправі на рушниках виносять тіло з церкви. Постановлено нести на руках аж до манастиря. Нестимуть парубки і дівчата на зміну.
Щонайменш п’ятнадцятитисячна процесія розтягнулася через село і ліс. Озброєні йшли сотнями, по селам, жінки і дівчата – окремими групами. Сум і суворість лежали на всіх обличчях. Було якось трохи незрозуміло, чому ці всі люди приймають так близько до серця смерть цього немісцевого, чужого бурлаки, який забрів сюди минулого року з степів Херсонщини.
Чорнота
У вид. 1934 і 1935 рр.: «то це значить, що він добрий чоловік».
У вид. 1934 р.: «перебільшують».
У вид. 1934 і 1935 рр.: «горяче».