LITMIR.BIZ

Скачать книгу

і було? Принаймні відтепер точно, якщо ще не тоді. І він використав цей трюк, щоб переконати тих, хто б його там не прослуховував, що й справді поїхав з Вашингтону і не повернеться впродовж кількох днів. – Джубал насупився. – В останньому випадку ми не покращимо ситуацію, якщо знайдемо його. Однак ми можемо поставити його життя під загрозу.

      – Джубале! Ні!

      – Джубале – так! – втомлено відповів він. – Цей хлопець підійшов надто близько до краю, – і він завжди так чинив. Завдяки своїй надзвичайній безстрашності він заслужив таку репутацію. Але кролик ніколи не робить більше двох стрибків до койота… а цього разу, можливо, вистачило й одного стрибка. Або взагалі – жодного, Джилл. Бен ніколи не брався за небезпечніше завдання. Якщо його зникнення насильницьке – а це можливо, – хіба ти захочеш ризикувати, погіршуючи ситуацію своїм аматорським, невмілим втручанням, привертаючи увагу до того, що він безслідно зник? Кілгаллен досі прикриває його – тому що колонка Бена виходить щодня. Зазвичай я її не читаю, але цього разу вніс це у свій розпорядок.

      – «Консервовані колонки»! Містер Кілгаллен говорив мені про них.

      – Звичайно. Деякі – з фонду Бенових вічних серій щодо корупційних кампаній. Ця тема така ж безпечна, як гарне ставлення до Різдва. Можливо, вони мають файли для таких непередбачуваних випадків; чи, можливо, Кілгаллен сам пише ці статті. У будь-якому разі, Бен Кекстон, завжди готовий Захисник Нещасних, офіційно перебуває, як і раніше, на своєму робочому місці. Можливо, він все це планував, моя люба – і саме тому, що зрозумів, що йому загрожує небезпека, він не посмів зв’язатися з тобою. Ну?

      Джилліан з жахом озирнулася довкола – але краєвид залишався сільським: непереборно миролюбним і красивим, – а потім затулила обличчя руками:

      – Джубале… Я не знаю, що робити!

      – Не втручайся, – різко відповів він. – Не оплакуй Бена, – чи, принаймні, не в моїй присутності. Найгірше, що могло з ним трапитися, – це смерть… Так само як і з нами: якщо не сьогодні вранці, то через дні, тижні, щонайбільше – роки. Поговори про це зі своїм приятелем Майком, дізнайся його думку щодо «відділення від тіла»: він боїться цього менше, ніж того, що його сваритимуть, – і він також має рацію. Та навіть коли я скажу Майку, що ми збираємося засмажити його та подати на вечерю сьогодні ввечері, він подякує мені за таку честь.

      – Я знаю, що він так і зробить, – тихо погодилася Джилл, – але мені не властиве його філософського ставлення до таких речей.

      – Так само як і мені, – весело згодився Гаршоу, – та я починаю його розуміти, і, мушу сказати, що це звучить доволі втішно для людини мого віку. Здатність насолоджуватися неминучим – ось чому я вчився впродовж усього життя… Але це дитя з Марса, достатньо доросле для того, щоб голосувати, і надто наївне, щоб триматися подалі від авто, переконало мене в тім, що у цьому надважливому завданні я доріс лише до дитячого садочка. Джилл, пам’ятаєш, ти запитувала, чи може Майк залишитися? Так ось: дитинко, він найбажаніший гість, який коли-небудь був у моєму домі. Я хочу,

Скачать книгу