Чужинець на чужій землі - Роберт Гайнлайн

Скачать книгу

огорожа під напругою?

      – Ні.

      – Увімкни її. Потім – іще до того, як стемніє, – витри кожен найменший відбиток пальця з цієї таратайки. Присмерком відвези її на інший бік Рідінґа, а краще – аж до Ланкастера, і залиш в кюветі. Потім їдь у Філадельфію, спіймай шатл на Скрентон – і повертайся додому вже зі Скрентона.

      – Звісно, Джубале. Скажіть, він що, справді Людина з Марса?

      – Тобі б краще сподіватися, щоб це було не так. Тому що коли це він і вони спіймають тебе до того, як ти викинеш той непотріб і візьмуть тебе з ним, то, очевидно, допитуватимуть з ударним ліхтариком. Але я думаю, що це таки він.

      – Я перевірю. Мені потрібно пограбувати кілька банків на зворотному шляху?

      – Напевно, це найбезпечніше з того, що ти можеш зробити.

      – Добре, бос… – Ларі завагався. – А ви не заперечуєте, якщо я затримаюсь у Філі на ніч?

      – Що, в ім’я Господа, чоловік може робити у Філадельфії уночі?

      – Багато чого, якщо знати, куди дивитися.

      – Як тобі зручно. – Гаршоу розвернувся. – Сюди!

      Джилл прокинулась незадовго до вечері, яка у цьому будинку зазвичай була десь о восьмій. Вона відчувала, що відпочила, але її не полишало відчуття тривоги – такої сильної, що вона втягнула повітря з вентиляції над її головою і припустила, що лікар приспав її гіпнотично, та ще й додав заспокійливе. Поки вона спала, хтось забрав брудний порваний вуличний одяг, у якому вона приїхала й залишив просту білу вечірню сукню і босоніжки. Одяг чудово їй підійшов, і Джилл вирішила, що він, напевно, належить тій, кого лікар назвав Міріам. Вона прийняла ванну, зробила макіяж, розчесала волосся і спустилась вниз, до великої вітальні, почуваючись іншою людиною.

      Дорказ вишивала, скрутившись у великому кріслі; вона підняла погляд, дружньо їй кивнула – так, наче Джилл завжди була частиною цього дому, – і повернулася до свого захопливого заняття. Гаршоу стояв, обережно помішуючи якусь суміш у високому холодному графині.

      – Вип’єте? – сказав він.

      – Гм… Так, дякую.

      Він наповнив по вінця два великі коктейльні келихи і передав один їй.

      – Що це? – запитала вона.

      – Мій власний рецепт: кометний коктейль. Третина горілки, третина соляної кислоти, третина води, дві дрібки солі, плюс додайте маринованих жуків.

      – Краще віскі з содовою, – порадила Дорказ.

      Джилл помітила, що біля неї стояв такий самий келих.

      – Займайся своїми справами, – спокійно порадив Гаршоу. – Гідрохлоридна кислота корисна для травлення, а жуки додають вітамінів і протеїнів.

      Він підніс склянку Джилл і замислено промовив:

      – Ласкаво просимо до наших благородностей! Нас тут залишалось небагато. – Він майже спорожнив келих, знову наповнивши його, перед тим як сісти.

      Джилл зробила обережний ковток, а потім іще один, значно більший. Які б там не були справжні складники, напій, здавалось, був саме тим, що їй потрібно. Тепла хвиля гарного самопочуття м’яко поширювалося від живота

Скачать книгу