Чужинець на чужій землі - Роберт Гайнлайн

Скачать книгу

що чи його ніж тупий, чи м’ясо жорстке, чи і те і те разом; звинуватив Міріам в тім, що вона подала на стіл недоїдки. Його, здавалося, ніхто не чув; але, коли Анна поклала ніж з виделкою, Джилл почала непокоїтись за Міріам.

      – Він згадував, що готувала його мати, – холодно зазначила Анна.

      – Він починає думати, що знову став босом, – погодилась Дорказ.

      – Як довго це триває?

      – Десь днів десять.

      – Надто довго. – Анна перезирнулася з Дорказ і Міріам; усі вони встали.

      Дюк продовжував їсти.

      Гаршоу поспіхом сказав:

      – Погляньте-но сюди, дівчата, не на їжу. Почекайте, поки…

      Але вони не звертали уваги на його заперечення. Вони підійшли впритул; машина обслуговування швидко звільнила їм шлях. Тоді Анна взяла його за ноги, дві інші – за руки; розсувні двері розчинились, і вони винесли волаючого Гаршоу з кімнати.

      Через кілька хвилин почувся сплеск, після чого крики стихли.

      Три жінки відразу ж повернулися – навіть не надто розтріпані. Міріам сіла і звернулась до Джилл:

      – Ще салату?

      Гаршоу повернувся кількома хвилинами пізніше, вбраний у піжаму та халат замість вечірнього піджака, який був на ньому до того. Одна з машин прибрала його тарілку, щойно його винесли з-за столу; зараз же її знову поставили на місце, і він продовжив їсти.

      – Я казав, – зазначив він, – що жінка, яка не вміє готувати, – це бездарність. Якщо не почнете хоч трохи тут господарювати, я заміню вас усіх на собаку, а потім застрелю її. Що на десерт, Міріам?

      – Полуничний пиріг.

      – О, це вже щось. Ви всі помилувані до середи.

      Джилл переконалась, що їй не обов’язково розуміти, як саме працює домашнє господарство Джубала Гаршоу: вона могла робити все, що хотіла, і нікому не було до цього діла. Після вечері вона пішла у вітальню, маючи намір переглянути вечірній випуск новин по стерео – непокоїлась через те, що може згадуватися у ньому. Але вона не змогла знайти жодного стереоприймача. Добре подумавши, вона не змогла згадати, чи бачила хоча б один такий пристрій у будинку. Тут не було і газет – попри величезну кількість книг та журналів.

      Ніхто не приєднався до неї. Через певний час її зацікавило, котра зараз година. Вона залишила свій годинник нагорі, у сумочці, тож озирнулась, шукаючи довкола годинник. Але не побачила жодного, – і потім, порпаючись у чудовій пам’яті, так і не згадала, чи бачила хоча б один у якійсь із кімнат цього будинку.

      Але вона вирішила, що краще піде спати, – немає значення, котра тепер година. Одна зі стін була заповнена книгами – як на полицях, так і на підставках для котушок. Вона знайшла котушку з Кіплінговою «Простою історією» і радісно піднялась з нею нагору.

      Тут на неї чекала ще одна маленька несподіванка. Ліжко у кімнаті, що їй виділили, було сучаснішим від наступного тижня: з функцією автоматичного масажу, кавоваркою, клімат-контролем, читальною машиною і так далі; але будильника в ньому не було: на його місці розташовувалася лише пласка кришка. Джилл знизала плечима

Скачать книгу