LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Тепле повітря спочатку налякало його, і він затремтів; але вона сказала, що йому нічого боятися, і порадила триматися за поручні над ванною, поки він сушився, а вона вдягалась.

      Вона допомогла йому вийти з ванни.

      – Тепер ти пахнеш значно краще, і готова посперечатися, що і почуваєшся теж краще.

      – Почуваюся гарно.

      – Добре. Одягнімо тебе. – Вона провела його у Бенову спальню, де залишила одяг, що дібрала для нього. Але ще до того, як вона змогла пояснити, показати чи допомогти йому надягти труси, всередині їй похололо.

      – ВІДЧИНІТЬ!

      Джилл впустила труси. Вона до смерті злякалась, відчуваючи таку саму паніку, яку відчувала під час операції, коли у пацієнта впав тиск і він перестав дихати. Але дисципліна, якій її навчали в операційній, стала в пригоді. Вони точно впевнені, що всередині хтось є? Так, скоріше за все – інакше б ніколи сюди не прийшли. Те чортове роботизоване таксі видало її.

      Що ж, їй варто відповісти? Чи вдати, що нікого немає вдома?

      З динаміків знову долинув той самий крик. Вона прошепотіла до Сміта:

      – Залишайся тут! – і пройшла у вітальню. – Хто там? – вигукнула вона, намагаючись говорити спокійно.

      – Іменем закону вимагаю відчинити!

      – Відчинити іменем якого закону? Не смішіть. Скажіть, хто ви та чого хочете, – до того як я викличу поліцію.

      – Ми і є поліція. Ви Джилл Бордмен?

      – Я? Звичайно ж, ні. Мене звуть Філліс О’Тул, я чекаю на містера Кекстона. А зараз вам краще піти, тому що я збираюся подзвонити у поліцію і повідомити про вторгнення у приватну власність.

      – Міс Бордмен, у нас ордер на ваш арешт. Зараз же відчиніть, інакше вам же буде гірше.

      – Я не ваша «міс Бордмен», і я зараз зателефоную в поліцію!

      Їй не відповіли. Джилл чекала, як на голках. Скоро вона відчула на обличчі радіальне тепло. Маленька площа навколо дверного замка засвітилася червоним, потім білим. Щось затріщало, і двері відчинились. Там стояли двоє чоловіків. Один з них зайшов, вишкірився до Джилл і сказав:

      – Краля тут, це добре. Джонсоне, оглянь все навколо і знайди його.

      – Добре, містере Берквіст.

      Джилл спробувала загородити двері. Чоловік на ім’я Джонсон, вдвічі більший за неї, поклав їй на плече руку, відсунув Джилл у бік і пройшов до спальні. Джилл різко вигукнула:

      – Де ваш ордер? Погляньмо на ваше посвідчення особи, це грубе порушення закону!

      Берквіст заспокійливо промовив:

      – Не наривайся, крихітко. Насправді нам потрібна не ти, ми просто хочемо його. Поводь себе як слід, і вони пробачать тебе.

      Вона вдарила його по нозі. Берквіст майстерно відступив убік, але це, напевно, було на краще, тому що Джилл і досі була боса.

      – Неслухняна, неслухняна, – дорікнув він.

      – Джонсоне? Знайшов його?

      – Він тут, містере Берквіст. І він в чому мати народила. Здогадайтеся з трьох спроб, чим вони збиралися займатися.

      – Не думай про це. Приведи його сюди.

      Джонсон з’явився

Скачать книгу