LITMIR.BIZ

Скачать книгу

години, зміна положення п’ять разів на день, годівля через трубочку. Про тебе говорять, як про неживий предмет: «Думаєш, він нас чує? Розуміє щось?» Твоя думка нікому не цікава, тебе навіть не запитують… Ти живеш у повній ізоляції, але, як і раніше, почуваєш, думаєш… Ось воно, справжнє пекло, суцільний жах, без напускної барвистості середньовічних вистав. Цілковита ізоляція. А я звертаюся до тебе: навчи, як знайти контакт із людьми. Дай мені надію.

      4

      13 лютого. Четвер

      Чоловіка із собачкою звати Ґійом. Учора він допоміг мені занести в будинок багаж, а сьогодні вранці став моїм першим відвідувачем. Прийшов разом зі своїм псом Чарлі. Привітався із соромливою чемністю, майже по-лицарськи.

      – Мило у вас тут, – сказав він, окинувши залу поглядом. – Напевно, усю ніч працювали, не покладаючи рук.

      Я засміялася.

      – Просто чудесне перетворення, – додав Ґійом. – Не знаю чому, але я думав, ви збираєтеся відкрити в нас ще одну пекарню.

      – Щоб збанкрутити бідолаху месьє Пуату? З його хворим попереком і нещасною дружиною-інвалідом, яка й так не може спати ночами? Не думаю, що він був би мені вдячний.

      Ґійом нахилився, поправляючи на Чарлі нашийник, але я помітила веселий блиск у його очах.

      – Виходить, ви вже познайомилися?

      – Так. Я дала йому рецепт ячмінного відвару від безсоння.

      – Якщо допоможе, він на все життя стане вам добрим другом.

      – Допоможе, – запевнила я. Потім запхала руку під прилавок і витягла маленьку рожеву коробочку зі срібним бантиком у формі серця. – Візьміть. Це вам. Моєму першому гостеві.

      – Ну що ви, мадам, я…

      – Називайте мене просто Віана. І я не прийму відмови. – Я пхнула коробочку йому до рук. – Вам сподобається. Це ваші улюблені.

      – Звідки ви знаєте? – запитав він з посмішкою, обережно ховаючи подарунок до кишені плаща.

      – А от знаю, і все, – грайливо ухиляюсь від відповіді я. – Мені відомі вподобання кожного. Повірте, це те, що вам потрібно.

      Вивіска була готова тільки опівдні. Жорж Клермон, без кінця вибачаючись за запізнення, власноруч прибив її. Червоні віконниці неймовірно гарні на тлі свіжої побілки, і Нарсіс, незлобиво нарікаючи на пізній заморозок, розсадив у моїх горщиках кілька квіток герані, які приніс зі своєї теплиці. Я вручила обом чоловікам по коробочці до дня святого Валентина, і вони, здивовані, але щасливі, вийшли з моєї крамнички. Опісля майже ніхто не заходив, тільки пара діточок, яких я поспішила випровадити. По суті, це доля будь-якого нового закладу, що відчиняється в маленькому містечку. Місцеві жителі поводять себе в суворій відповідності до тих умовностей, що прийняті за подібних обставин. Вони стримані, демонструють байдужість, хоча в душі палають від цікавості. Зазирнула жінка похилого віку в чорній сукні – традиційній уніформі місцевих удів. Чоловік із червоно-коричневим обличчям купив три однакові коробочки, навіть не поцікавившись, що в них лежить.

Скачать книгу