LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      Я сказала, що не знаю, кого він вважає за друзів, але так і є, майже всі діти регулярно навідуються до шоколадні.

      – Мабуть, я теж зайду ще, – вирішила Арманда. – Мені подобається твій шоколад, хоча стільці в тебе жахливі. Може, навіть і в постійні відвідувачки запишуся.

      – Я вам завжди буду рада.

      Арманда знову замовкла. Я здогадувалася, що вона звикла все робити по-своєму, у призначений нею самою час, і не терпить, щоб хтось квапив її або давав поради. Я не стала заважати її роздумам.

      – От. Тримай. – Рішення ухвалене. Не вагаючись, вона викладає на прилавок стофранкову купюру.

      – Але я…

      – Якщо побачиш його, купи йому коробочку ласощів. Яку він забажає. Тільки не кажи, що це від мене.

      Я взяла гроші.

      – І не піддавайся його матері. Вона вже розгорнула кампанію – це більш ніж імовірно. Поширює плітки, демонструє свою зневагу. Хто б міг подумати, що моє єдине дитя стане однією із сестер Армії порятунку Рейно? – Вона пустотливо примружила очі, і на круглих щоках утворилися зморшкуваті ямочки. – Про тебе вже плітки всякі ходять. Напевно, здогадуєшся які. А будеш спілкуватися зі мною, тільки підкинеш дрів у вогонь.