LITMIR.BIZ

      Але на Сході ще є країна,

      вона сьогодні, можливо, єдина,

      де сонце свободи не встигло зайти.

      Де вірять в людину – вільну, розкуту.

      Спробуй пробити канали збуту,

      давай наведемо культурні мости!

      Там втіха сходить на кожну хату.

      Церкви московського патріархату

      знімають вроки і славлять Джа.

      Мануфактура та інші крами

      там контролюються профспілками,

      і співом ясніє колгоспна межа!

      Там п’ють абсент при застудній хворобі.

      Там демони у жіночій подобі,

      сховавши в горлі темну пітьму,

      сповнять усяку твою забаганку.

      Давай, чувак, привези афганку!» —

      повторювали вони йому.

      І він ступив на цю дивну трасу.

      Авіалініями Донбасу,

      де на сніданок – лише бухло,

      мріючи про країну шалену,

      він вилетів за кордони шенгену,

      лишивши все, що в нього було.

      Ступивши на землю в місті Донецьку,

      з усіх іноземних знаючи грецьку,

      яку тут нібито знали всі,

      він трапив до рук дивовижній парі —

      водій на форді й друг на кумарі.

      І сяяли зорі у всій красі.

      Водій сказав: «Все нормально, зьома,

      давай, почувайся у нас, як вдома,

      тут друзі навколо, бачиш і сам.

      Ти трапив на землю обітовану.

      Їдьмо в Стаханов, там стільки плану,

      що вистачить на весь Амстердам!»

      Був простір вечірньою сутінню скутий.

      Стояла зима. Починався лютий.

      І місяць за ними гнався, як птах.

      Тривожно світилися терикони,

      на Україну ішли циклони,

      й душі тонули в глибоких снігах.

      На сорок п’ятому кілометрі

      вони застигли в злій круговерті,

      і тьма огорнула їх мулом густим.

      Водій промовив: «Йохан, братішка,

      по ходу, виходить, усім нам кришка,

      молися своїм растаманським святим!»

      Замерзло пальне, і стихала мова.

      Смерть надійшла із портів, з Азова,

      і демон смутку над ними літав.

      Випивши дезодорант, щоб зігрітись,

      він намагався комусь дозвонитись,

      але телефон йому відповідав:

      «На даний момент абонент недоступний.

      Життя – процес взагалі підступний,

      так ніби тонеш серед ріки.

      Смерть твоя – невелика втрата,

      просто змінюється оператор,

      й повільно зникають вхідні дзвінки».