Сині етюди - Хвильовий Микола

Скачать книгу

Досить. Можна жити скромнiш.

      … У манастирськiм саду гримнув традицiйний соловей. За манастирем заграло сонце в рожевi сурми.

      Мура каже (промова в нiс):

      – Ан-дре.

      Це так поважно, нiби в сальонi графинi X. Але – це не так: тiльки погляд маман, а взагалi – йолки зеленi. I все.

      …Нарештi комуна розiйшлась на роботу. Залишились: Варвара i Андрiй.

      Тут i кiнець другому роздiловi.

      III

      Варвара варить борщ на примусi, а Андрiй чистить картоплю. Рожевi ранковi сурми бiлiють. Iде день i бiла музика дня. Традицiйний соловей замовк. Над манастирем сонце.

      Звичайно, Варвара буркотить:

      – Ну от: була у панiв – робила. Тепер у комунiї – i знову роби.

      Андрiй каже:

      – Так ви не робiть, Варварушко. Ми й самi справимось.

      – Не робiть! А хто ж обiд зварить?! Га?!

      – Ну, то робiть, Варварушко.

      Хвилюється:

      – Варварушко… Варварушко… Нi в якiм разi й баста. Ну-с…

      Андрiй раптом зривається з мiсця й мчиться до столу.

      Навздогiн йому смiх:

      – Ага. Приспiчило!

      Андрiй хапає папiрець i олiвець i нервово накидає нерiвнi лiтери. Це – поезiя. Вiн увiйшов у творчу екстазу. Суєтиться по кiмнатi, спiшить полетiти й бурмоче незрозумiлi фрази.

      А Варвара? О, Варвара спокiйна, як курка на сiдалi. Картоплю покинув? I бiс iз нею, з картоплею. Приспiчило – значить будуть грошi. О, Варвара це вже знає.

      Коли до Варвари заходить сусiдка. Варвара зводить хмуро брови й пошепки каже їй, вказуючи на Андрiя:

      – Ви не думайте, що вiн абищо. Вiн не абищо, а ось…

      I виймає з кишенi Шевченкiв портрет.

      – Знаєте хто? Це Кобзар, значить. Товариш Шевченко, отой, що на сполкомi висить. А вiн (жест на Андрiя), значить, пiд Шевченка пише рiзнi пiснi, скажемо, та iншi прозвiдєнiя.

      …Андрiй по кiмнатi носиться. Варвара картоплю чистить. Борщ над примусом булькає. А за вiкном повiтове мiсто, де пахне Гоголем, i вiдходить за обрiй слобожанська степова далечiнь. ..Да, ще про Гордiєнка не казав.

      Добре, скажу.

      IV

      Йосип Гордiєнко – хороший хлопець. Але – «педантична пунктуальнiсть»: слова Бобчинського чи Добчинського – не пам’ятаю. Йосип, спец з Упродкому, завжди виголений i свiжий, мов хлоп’яча ковзалка.

      …Це з його записної книжки:

      …«Пiдвiддiл голiння" (пiдсумок за п’ять рокiв) 113 р. голився своєю бритвою, з них: 14 – на дворi (кiмнату зайняли бiльшовики), 99 – у кiмнатi; з цих 993 – порiзався: 1 раз сам не знаю чому, а 2 рази забув помантачити бритву. 118р. голився в мiсцевого цилюрника, що квартирує за Паланкою; з них 5 – в отрядi: цилюрник одступав з Червоною Армiєю. I т. д. А це з вiддiлу самоосвiти: 18 вересня прочитав З сторiнки (такої-то) книги, звичайно, з марксизму, тодi ж одна година пiшла на вивчення англiйської мови для ознайомлення з тред-юнiонами в оригiналах, звичайно, з марксистського погляду» й т. д.

      …З другої кiмнати чути:

      – Товаришу Гордiєнко.

      Вiн пiдводиться й резонно пiдкреслює:

      – У нас прiзвище одкидається. Кажiть просто: товаришу Йосипе.

      А Варвара пiдслухала:

      – Варваро. Йдiть-но сюди.

      Варвара незадоволено:

      – Можете

Скачать книгу