Повість про санаторійну зону - Хвильовий Микола

Скачать книгу

одне: ми не тільки зайві люди, але й шкідливі.

      Сестра Катря задумалась. Непокірні кучеряшки раз у раз налазили їй на очі, і вона їх одкидала нервовими рухами… Росли тіні. Над командною висотою низько проходило сонце. Зрідка з города долітали неясні гудки… Сьогодні (як і завше в неділю) одну лежанку було одмінено, а тому й хворі порозходилися за межі санаторійної зони.

      — Ні, все-таки скажіть мені: ви серйозно говорили? — спитала, прокидаючись від задуми, сестра Катря.

      Йому стало шкода дівчини, і він сказав:

      — Ні! То я, звичайно, жартував.

      IV

      — Цікаво, ви навіть умієте жартувати? — зареготала за бильцем Майя і вискочила з виноградного куща. — Майя так тихо підійшла до веранди, що анарх і сестра Катря, почувши її, здригнули.

      — Підслуховувати, кажуть, некрасиво! — кинув анарх.

      — А ви відкіля це знаєте? — Майя, прищуливши очі, зійшла на веранду.

      — Що таке?

      — Та от те, що я підслуховувала?

      — А коли не підслуховувала, то могла б зійти сюди простіш!

      — Савонаролочко! — і Майя безцеремонно закинула на його шию свою руку. — Покинь учительствовать, бо ця роль тобі не підходить.

      Сестра Катря відразу якось знітилась і раптом підвелася.

      — Куди ж ви?… Чого тікаєте? — грубо кинула Майя.

      — Я тікаю?

      — Ви тікаєте. Мені принаймні так здається.

      — Коли вам так здається, то я сяду.

      І сестра Катря знову сіла на своє попереднє місце.

      — От і добре! А тепер скажіть мені, чого мені не можна підслуховувати?

      — Коли ви така наївна, то я вам можу сказати: це не гідно серйозної людини.

      — Ха-ха! Серйозної людини? По-вашому, виходить, всякий охранник є втілення наївності?

      — Я трохи не так висловилась, — почервоніла сестра Катря. — Але я гадаю, що ви мене все-таки розумієте. І потім: ви ж не охранник?

      — А ви відкіля це знаєте, що я не охранник?

      — Майо! — сказав анарх. — Покинь говорити дурниці.

      — О, мої наївності! Мовчу, як сфінкс. — І раптом додала: — А все-таки ваші розмови про франкмасонів я підслухала.

      — Тим гірше для вас! — несподівано перейшла на різкий тон сестра Катря і на цей раз рішуче підвелася.

      — Не затримую! — і Майя провела прищуленими очима тендітну дівчину.

      — Ну… — сказала Майя, коли вони залишилися вдвох, — ти все-таки серйозно не подумай, що я вас підслуховувала. На чорта ви мені здалися! Я, власне, прийшла до тебе порадитись, що нам робити з тим типом…

      — З яким типом?… Що робити?…

      — Ну, хіба ти не знаєш?… — і Майя розширила ніздрі свого виточеного носа і, як це може робити тільки самичка, перевела погляд на свої грудні яблука: задумалась.

      Але анарх тільки вдав із себе спокійного: він ураз зрозумів, у чому справа, і підозрілість знову ні з того, ні з сього затривожила його. Майя тонко підмітила його настрій, натякнувши на метранпажа. Саме яблука. Випадок із яблуками

Скачать книгу