ТОП просматриваемых книг сайта:
.
Читать онлайн.
Він обвів нас поглядом і знову крутонув бідолашний мікрофон на шарнірній шиї.
– За кілька хвилин містер Дін і місіс Бренда Раферті, королева адміністрації, роздадуть вашим командам завдання. У кожній команді вас буде по семеро. Від вас очікують, що ви працюватимете злагоджено, як одна команда, і діятимете злагоджено. Завдання, котрі вам даватимуть очільники команд, різнитимуться з тижня на тиждень, а часом і з дня на день. Якщо розмаїття – це гостринка життя, то наступні три місяці будуть для вас дуже гострими на смак. Але сподіваюся, юні леді та джентльмени, що ви ніколи не забуватимете про одне. Обіцяєте?
Він замовк, ніби чекав нашої відповіді, однак ніхто не зронив і звуку. Ми просто дивилися на нього, на дуже старого чоловіка в чорному костюмі й білій сорочці, розстебнутій біля коміра. Коли Бредлі Істербрук знову заговорив, здавалося, що говорить він сам до себе, принаймні на початку:
– Цей світ схиблений. Він повен жорстокості, воєн і беззмістовних трагедій. Кожній людині, що в ньому живе, випала своя частка горя й безсонних ночей. Ті з вас, хто цього ще не знає, мають невдовзі спізнати. Враховуючи ці сумні, проте незаперечні факти людського існування, вам цього літа випала безцінна нагода: ви тут, щоб продавати веселощі. Діти повертатимуться додому, і їм снитимуться сни про те, що вони тут бачили і що робили. Маю надію, ви про це пам’ятатимете, коли робота видаватиметься нестерпно важкою (а часом так воно і буде) чи коли люди будуть вам грубіянити (а вони це дуже часто роблять), чи коли у вас виникатиме відчуття, що ви дуже старалися, але ваших зусиль ніхто не оцінив належно. Тут інший світ, зі своїми звичаями та своєю мовою, яку ми називаємо просто говіркою. Ви почнете її вивчати сьогодні. Поступово, навчаючись говорити говіркою, ви навчитеся й ходити ходою. Цього я вам не пояснюватиму, бо це пояснити не можна, це можна тільки засвоїти.
Том нахилився до мене і прошепотів:
– Говорити говіркою? Ходити ходою? Ми що, на зборах анонімних алкоголіків?
Я цитьнув на нього. На ті збори я йшов, щоб почути список наказів, здебільшого різних «не дозволяється», та натомість почув щось на кшталт грубої поезії, а заразом – велике задоволення. Бредлі Істербрук подивився на нас і зненацька ще раз оголив свої великі зуби у кінській усмішці. Цього разу вона була така широка, що могла проковтнути світ. Ерін Кук дивилася на нього із захватом. Так само, як і більшість сезонних працівників. Так учні дивляться на вчителя, котрий пропонує їм по-новому поглянути на дійсність, і від цього вона видається дивовижною.
– Сподіваюся, ви матимете втіху від цієї роботи, та коли вона здаватиметься обтяжливою – наприклад, коли підходитиме ваша черга носити шкуру, – згадайте, яким привілеєм вас наділено. Ми маленький острівець щастя в сумному й темному світі. Багато хто з вас