ТОП просматриваемых книг сайта:
Країна розваг. Стівен Кінг
Читать онлайн.Название Країна розваг
Год выпуска 2013
isbn 978-966-14-7512-9, 978-966-14-7041-4, 978-966-14-7516-7, 978-966-14-7515-0, 978-966-14-7514-3, 978-966-14-7513-6
Автор произведения Стівен Кінг
Жанр Ужасы и Мистика
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Побачиш, – сказала вона.
– Діти, допізна не сидіть, – порадила місіс Шопло. – Вам рано вставати. Вас чекає кар’єра в розважальному бізнесі.
Підйом справді був ранній: о сьомій, за дві години до того, як парк відчинить ворота в нове літо. Ми втрьох пішли пішки пляжем. Говорив переважно Том. Він був дуже балакучий, і це могло б діставати, якби не його весела вдача і невтомне бажання всіх розважати. Я бачив, що Ерін (вона йшла по хвилях прибою боса, кросівки тримаючи в лівій руці) дивилася на нього зачаровано. Я заздрив цій Томовій здатності. Він був дебелий, і красивим його аж ніяк не можна було назвати, проте з нього ключем била енергія, а ще даром балаканини він був наділений від природи. (А я, відповідно, обділений. Пам’ятаєте бородатий анекдот про молоду актрису, котра була такою нетямущою, що трахалася з письменником?)
– Блін, як ви думаєте, скільки бабла в людей, яким належать ці хатинки? – Він махнув рукою на будинки Біч-роу. Ми саме проминали великий зелений, схожий на замок, але того дня жінки й хлопчика на візку біля нього не було. Енні та Майк Рос з’явилися пізніше.
– Мабуть, мільйони, – відповіла Ерін. – Це, звісно, не Гемптонз[23], але й не чізбургери, як каже мій батько.
– Думаю, парк розваг трохи збиває ціну нерухомості, – зауважив я. На тлі блакитного ранкового неба випиналися три найпомітніші принади «Джойленду»: «Громовиця», «Скажена трясучка», «Колесо Кароліни».
– Нє, ти не розумієш, що на умі в багатіїв, – сказав Том. – Це типу як вони проходять повз волоцюг із простягнутими руками на вулицях. Вони просто стирають їх зі свого поля зору. Волоцюги? Які волоцюги? З тим парком так само. Який парк? Люди, яким належать ці будинки, живуть ніби на іншій планеті. – Він зупинився і склав руки дашком над очима, щоб роздивитися зелений вікторіанський особняк, який відіграє в моєму житті таку велику роль тієї осені, коли Том та Ерін (на той час вони вже стануть парою) поїдуть на навчання. – Оцей буде моїм. Сподіваюся вступити у володіння… ммм… першого червня тисяча дев’ятсот вісімдесят сьомого року.
– Я привезу шампанське, – пообіцяла Ерін, і ми всі розсміялися.
Того ранку я вперше й востаннє за все літо побачив команду працівників «Джойленду» в повному складі. Нас зібрали в «Серф-Аудиторіум», концертній залі, де виступали всі ті маловідомі співаки кантрі й літні рокери. Було нас близько двохсот (переважно студенти, ладні працювати за їжу, як і ми з Томом та Ерін). Але були тут і штатні працівники. Я побачив Роззі Ґолд. Того дня вона вже вбралася в робочий одяг – циганські лахи й великі сережки-кільця. На сцені Лейн Гарді встановлював на трибуні мікрофон, а тоді перевіряв його, гучно постукуючи пальцем. Незмінний котелок був зсунутий під звичним недбалим кутом. Не знаю, як він вичепив мене поглядом з юрми тих дітей, але коротко відсалютував від заломленого капелюха. Я відповів тим самим жестом.
Закінчивши
Група сіл і селищ у районах Саутгемптон та Іст-Гемптон на Лонг-Айленді, штат Нью-Йорк. Там розташовані одні з найдорожчих резиденцій у США.