ТОП просматриваемых книг сайта:
Дім дивних дітей. Ренсом Ріґґз
Читать онлайн.Название Дім дивних дітей
Год выпуска 2011
isbn 978-966-14-4481-1, 978-966-14-4483-5, 978-966-14-4484-2, 978-966-14-4482-8, 978-966-14-4480-4, 978-966-14-3877-3
Автор произведения Ренсом Ріґґз
Жанр Научная фантастика
Я зачинив коробку і відніс його до великої кімнати, де татко з тіткою Сюзі випорожнювали в десятигалонний сміттєвий мішок цілу шухляду талонів – вирізаних, але так і не використаних.
Я подав їм коробку. Вони навіть не спитали, що в ній.
– Он воно як, – мовив лікар Голан. – Гадаєш, його смерть була безглуздою?
Я лежав на кушетці, споглядаючи в кутку акваріум, єдиний в’язень якого – золота рибка – ліниво плавав колами туди-сюди.
– Гадаю, що так, якщо ви, звісно, не маєте якогось кращого пояснення, – відповів я. – Наприклад, якоїсь грандіозної теорії про сенс усього того, про що ви мені ще не сказали. Інакше…
– Що інакше?
– Інакше все це – марна трата часу.
Психіатр зітхнув і потер перенісся, наче хотів позбутися головного болю.
– Не мені робити висновки про те, що означали останні слова твого діда, – сказав він. – Що ти сам про це думаєш – ось що важливо.
– Я думаю, що це психіатричне базікання і психіатрична бздура! – випалив я. – Важливо не те, що я думаю, а те, що є правдою. Але, гадаю, ми про це ніколи не дізнаємося, тож яка різниця? Нумо – випишіть мені чергову порцію наркоти і заберіть чек.
Я хотів вивести його з рівноваги, розлютити, щоби він сперечався зі мною, наполягав, що я помиляюсь, а натомість психіатр сидів з незворушним виразом обличчя, постукуючи ручкою по бильцю свого крісла.
– Схоже, ти втратив бажання боротися, – мовив лікар Голан після нетривалої мовчанки. – Я розчарований. Ти зовсім не схожий на людину, що одужує.
– Тоді ви просто погано мене знаєте, – відказав я.
Я не мав настрою для святкувань. Про те, що мене очікує гулянка, я здогадався тоді, коли мої предки закинули товсті натяки: мовляв, наступний тиждень неминуче буде нудним та нецікавим, хоча всі ми добре знали, що наступного тижня мені виповниться шістнадцять. Я благав їх не відзначати мій день народження цього року, бо, серед інших причин, я не міг уявити собі жодного, кого мені хотілося б запросити на святкування, але батьки непокоїлися, що я надто багато часу проводжу на самоті, і вперто чіплялися за ту думку, що спілкування неодмінно матиме лікувальний ефект. Ага, електрошок також має лікувальні властивості, нагадав я їм. Та моя мати вкрай неохоче пропускала навіть найменший привід для гулянки; якось вона запросила гостей на вечірку з приводу дня народження нашого папуги – частково заради того, щоб повихвалятись нашим будинком. Із фужером вина у руці вона водила натовп гостей від однієї кімнати, надміру напханої меблями, до другої, так само щедро умебльованої, вихваляючи геній архітектора, який спроектував будинок, і розповідаючи страшилки про те, як тяжко їй далося спорудження будинку: «Ми кілька місяців чекали, поки доставлять оті канделябри з Італії!»
Ми приїхали з катастрофічно безглуздого сеансу з лікарем Голаном, і я йшов слідком за батьком до нашої підозріло темної вітальні, коли той бурмотів