LITMIR.BIZ

Скачать книгу

у якого я, здається, закохалася, з’явився вчасно, не зраджуючи своїх звичок. Я, як завжди, прийняла у нього замовлення. Увесь тиждень я відтворювала в голові картини того, як заведу розмову з ним, як запитаю про квитки та про його наміри. Але, на жаль, у думках усі ми сміливі, а на ділі… Коли настав час узяти ситуацію у свої руки й виявити наполегливість, я проковтнула язик, злякалася, засоромилась і пустила все на самоплив. У мене не вистачило сміливості прямо запитати, чому він не прийшов. Я боялася сказати щось не те. Зрештою просто розгубилася, засмутилася від того, що виявилася такою боягузкою. Просто прийняла замовлення, виконала свою роботу і побігла далі у справах. Минуло пів години. Де б я не була, мій погляд немов магнітом тягло до нього. У той момент, коли ми зустрілися очима, він жестом покликав до себе.

      – Бажаєте ще щось? – з усмішкою запитала я, наблизившись до його столика.

      – Ні-ні, дякую. Я покликав вас, щоб запитати, чи сподобався вам спектакль.

      Після почутого я ніби оніміла і не знала, що говорити, адже постійно думала про те, що він хоче почути від мене. Подих мені перехопило, і, здається, я трохи почервоніла.

      – Ну… Думаю, варто сказати, що ви подарували мені неймовірні емоції. Назавжди запам’ятаю той день. Це був мій перший похід у театр.

      – Справді?

      – Так. Я навіть не очікувала, що вистава настільки вразить. Я б хотіла подякувати вам за таку можливість. Чесно. Це було дуже неочікувано і приємно. Мені ще ніхто не робив таких подарунків.

      – Радію, що зміг догодити вам, – тепер і він трохи збентежився, я продовжувала всміхатися, вчепившись у свій блокнот із такою силою, що аж пальці почервоніли.

      – Ви, напевно, студентка?

      – Так, приїхала з маленького села, вчусь в універі. А тут підробляю.

      – Живете в гуртожитку?

      – Ні, знімаю кімнату.

      – Не сподобалось у гуртожитку?

      – Трохи є… Дуже ціную свій простір, тому вирішила – краще буду багато працювати й жити окремо.

      – Мені подобається те, як ви мислите. Той, хто багато працює, зазвичай і досягає успіхів у цьому житті.

      – Хотілося б вірити, що так і є.

      – Ким хочете стати?

      – Хорошою людиною, – усміхаючись, відповіла я. Це прозвучало як відмовка. Він теж усміхнувся. – А якщо серйозно, то я все ще у пошуку своїх талантів. Намагаюсь розібратися з бажаннями. Знаю, уже давно потрібно було визначитися, але я хочу дізнатися, до чого лежить моя душа, а вже потім побудувати маршрут і головні цілі.

      – У вас мудрі думки. Відшукати своє призначення – найголовніша місія людини. У цьому питанні не варто поспішати. У кожного свій час.

      – Дякую за підтримку, правда, для мене вона важлива.

      Він щиро всміхнувся.

      – А про що зараз мрієте?

      – Мрію знайти хорошу роботу, яка буде приносити мені гроші й задоволення, на якій я зможу розвиватися і рости. Мрію купити квартиру і власну машину, хочу допомагати батькам.

      – Мрієте про гроші?

      – Ну,

Скачать книгу