LITMIR.BIZ

Скачать книгу

пробігло повз, не наздоженеш. Так що не можна тобі, Надійко, ризикувати, не можна втрачати роки. Обійми-бо свого Гришу по-жаркіше, поцілуй його міцніше – на прощання – í йди відразу заміж за того, за кого треба.

      НАДЯ. Ти що, серйозно?

      ВІРА. Ще й як. (Í дійсно, вона стає дуже серйозною.) Надя, мила, біжи звідси. Хочеш, я таксі викличу? Або краще сама заберу í так сховаю, що жодна жива душа не знайде. Хочеш, я тебе на літак посаджу í за тисячу кілометрів відправлю?

      НАДЯ. Перестань, Віра. Через двадцять хвилин реєстрація.

      ВІРА. Не буде реєстрації. Я не допущу. Собі я життя зламала, але я іншого й не заслужила. Раз обпеклася, два, але нічому не навчилася. Але ти – така розумна, спокійна, витримана, – ти мої помилки не повторюй. Чуєш, Надя, потім пізно буде. Я тебе дуже прошу – хочеш, на коліна стану?

      НАДЯ. Вірочка, заспокойся…

      ВІРА. (Не слухаючи.) Загалом, годі базікати, час втрачати. Геть звідси… (Хапає Надю за руку í веде до виходу.) Ходімо! Швидше!

      Входить Марія Миколаївна.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Здивовано.) Куди ти її тягнеш?

      ВІРА. (Відпускаючи Надю.) Здрастуй. Я í не знала, що ти вже тут.

      НАДЯ. Мама прийшла зі мною раніше, щоб пояснити, якою має бути ідеальна дружина.

      ВІРА. Уявляю. Образ жінки у російській літературі. Наташа Ростова. Тетяна Ларіна.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Прекрасні зразки для наслідування.

      ВІРА. Тільки злегка полинялі. Наскільки я пам'ятаю «Татьяны милый идеал», на роботу вона не ходила, обіди не готувала, чоловіка не обстірувала, дітей не няньчила. В її обов'язки входило всього-навсього не дуже швидко насточортіти чоловікові-генералові. У нас завдання складніше.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Зізнаюся, Віра, я повинна була виховати тебе краще.

      ВІРА. Тобто так, щоб вийшла друга ти. А ми вийшли інші. Але це, повір, не гірше.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Наді, ображеним тоном.) Де мій гаманець?

      Надя простягає їй сумку.

      Антоніна Прокопівна чекає мене в буфеті. Ми вип'ємо кави. (Виходить.)

      НАДЯ. Будь з мамою м'якше. Я ж багато разів просила.

      ВІРА. Думаєш, я сама не розумію? Але ти ж знаєш, як вона вміє тиснути í вчити. Ось í доводиться чинити опір. Так що ти мені скажеш?

      НАДЯ. Про що?

      ВІРА. Про все. Я говорила цілу годину, а ти питаєш «про що»!

      НАДЯ. Казала ти довго, це вірно. Тільки…

      ВІРА. Що?

      НАДЯ. Як би тобі пояснити? Всі твої поради націлені на те, щоб мене в житті краще влаштувати… Розумієш? Не до моєї душі звертаєшся ти, а до чогось зовнішнього. Того, що в мене всередині, ти не розумієш, та тебе це í не дуже цікавить.

      ВІРА. (Відчужено.) Ось як.

      НАДЯ. Якщо на те пішло, я теж можу дати тобі пораду…

      ВІРА. Ого! Надя вчить жити! Це щось нове! Ну?

      Пауза.

      Що ж ти мовчиш? Говори!

      НАДЯ. Чи є сенс? Ти ж звикла чинити опір…

      ВІРА. Облиш, ризикни.

      НАДЯ. Ну… Особові справи у тебе не дуже склалися, í ти все чогось шукаєш… Десь. А ти спробуй спочатку

Скачать книгу